Ірина Петрівна відразу ж почала наводити порядки у нашій квартирі. То не так штори розвішані, то рушники не так висять, то каструлі з виделками не там лежать. А ось як вона поставила, то так і має бути, і ніхто не повинен змінювати її порядки. Таким чином вона навіть до одягу в шафі дійшла. І тут у мене відбулось прозріння

Я чомусь була впевнена, що бабуся буде нам допомагати з дітками, але ж ні. Все вийшло зовсім не так.

Ми з чоловіком виховуємо двоє маленьких діток – Марічці п’ять років, а Данилку – три. Обидвоє на даний час відвідують дитячий садочок.

Та історія бере свій початок, ще до того, як діти стали в сад ходити.

Я сиділа в декретній відпустці, поки Данилку не виповнилося півтора року. А потім я вирішила виходити на роботу, оскільки з фінансами були деякі проблеми, зароблених грошей Андрія не вистачало. А з дітьми я попросила посидіти маму чоловіка, свою свекруху.

Ну, Ірина Петрівна спершу ж була не проти. Про няньку ми навіть не думали, бо грошей на це не вистачало б. Я була переконана, що таким чином буде найкраще всім нам.

В моєму вихованні бабуся брала гарну участь, допомагаючи батькам, тому й надіялася, що моїх дітей чекає така ж доля, що бабуся буде цьому лише рада.

Але не все так сталось, як гадалось.

Ірина Петрівна постійно скаржиться, що діти невиховані, її не слухаються, їсти часто відмовляються, в квартирі роблять безлад. А ось нещодавно вона видала, що їй потрібен відпочинок у середині робочого тижня. А що мені робити – не зрозуміло. Адже я із чоловіком працюємо від зорі до зорі.

Причому свекруха постійно каже мені, що я неправильно дітей виховала. Мовляв, вони зовсім нікого не слухають, постійно десь знайдуть бруд, і все в такому руслі.

– Це ти їх неправильно виховала! Я їх виховувати не буду. Це не моя справа. Ви з Андрієм повинні займатися дітьми, а не на бабусь і дідусів скидати, – говорила мені щоразу свекруха.

Причому Ірина Петрівна відразу ж почала наводити порядки у нашій квартирі. То не так штори розвішані, то рушники не так висять, то каструлі з виделками не там лежать. А ось як вона поставила, то так і має бути, і ніхто не повинен змінювати порядки матері чоловіка.

Таким чином вона навіть до одягу в шафі дійшла… Звісно, я з чоловіком була не рада таким порядкам свекрухи.

До речі, тоді то я спілкування зі Іриною Петрівною звела до мінімуму. Більше її не просила посидіти з дітьми. Дзвонила раз на пару тижнів, а дітей привозила до неї раз на місяць, і то не завжди.

Звичайно, свекруха мені допомогла тоді, але після її постійних доган на мій рахунок вже і не хотілося відвозити дітей до неї і потребувати її допомоги.

Але я вважаю, що не варто на бабусь залишати дітей на постійній основі, раз на пару тижнів — це ще куди не йшло.

А якої думки ви?

Повинні бабусі допомагати молодим сім’ям, якщо в них є на це час?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua