Ірина солодко посміхалася сестрі і Віталію:
– Які ви молодці, що приїхали! – поглядаючи на чоловіка сестри. Високий, худорлявий, з яскравими блакитними очима Віталій. І за що її сестрі такий чоловік? – Давайте-давайте, проходьте все вже холоне!
Ірина плавно похитуючись, попрямувала до вітальні, де було накрито стіл до приїзду гостей. Мимохідь кинула погляд у дзеркало, оцінюючи себе. Вона однозначно краще виглядає, ніж сестра!
З Софією вони не бачилися більше десяти років. Щойно сестра поїхала на заробітки до Києва, так і не зустрічалися. Ірині було не до своєї старшої сестри – вона будувала особисте життя. Черговий майбутній чоловік обіцяв золоті річки та платинові береги. Щойно звільниться з місць не настільки віддалених.
– От вийду, – співав він їй у трубку, – і заживемо! Обвішаю тебе всю золотом, будеш у мене гарнішою за ялинку новорічну! Вдягатимешся тільки в бутіках столичних! Про город назавжди забудеш!
– Ну що ти, – відповідала Ірина, а сама вже уявляла, як увійде до свого цеху востаннє, вся в колечках і ланцюжках, у шубі в підлогу і всі дівчата попадають від подиву зі своїх верстатів. Попрощається з ними і під ручку піде зі своїм Геночкою у щасливе багате майбутнє.
– Ти коли на побачення до мене збираєшся? – запитував у той час Геночка.
– Так я ж щойно від тебе приїхала, з тиждень як, хто мене знову пустить? – Дивувалася Ірина.
– Ну що ти, перепілочка моя, зараз за гроші тебе навіть пожити пустять! Невже ти не скучила за мною? Я вже!
– Я теж сумую, котику, – схаменулась Ірина, – зараз відпрацюю тиждень – і відразу до тебе!
– Ой як довго чекати! — журився Геночка. — Від туги за тобою змарнію!
– Не змарнієш! А я тобі щось смачненьке привезу! — Ірина від надлишку почуттів навіть розчулилася. Ось як її люблять!
– Знаєш чого мені хочеться? — одразу згадує Геночка. – Ковбаски копченої! І сиру того, що ти на новий рік нам привозила. І пиріжків твоїх, звісно. І чай! І кава!
Зібравши два величезні баули, через тиждень Ірина їхала до коханого на побачення.
Але з Геночкою не склалося. Як і з іншими з тих самих мвсць.
Ось і зараз, після чергового невдалого шлюбу, Ірина знову була вільною. І тут, як грім серед ясного неба, давно забута старша сестра повертається додому! Та не одна, а з чоловіком! Ось вже чого-чого, але цього від Соні Ірина не очікувала!
Соня з народження була дуже повненькою, і до двадцяти років нагадувала кульку. До тридцяти вже ніхто й не сподівався, зокрема й сама Софія, що вона вийде заміж. І ось – нате вам! Будь ласка! І саме в той момент, коли Ірина вкотре розлучена! Такого вона вибачити сестрі не могла. На останні гроші Ірина купила собі шикарну сукню, зробила зачіску і манікюр і вирішила будь-що забрати у сестри її чоловіка.
Соня наминала приготовлені Іриною страви, сама ж Ірина старанно підливала її чоловіку то біленької, то червоненького, присуваючись до нього дедалі ближче. Віталій, помітивши таку увагу з боку своячениці, відсуватись не став, а навпаки, кинув виразний погляд Ірині і підморгнув.
Натхнена цим Іра вже не приховувала своїх намірів стосовно чоловіка сестри. Нехай знає, що перед Іриною і її красою жоден чоловік не встоїть!
Але поведінку дочки помітив батько. Весь цей час батько мовчки спостерігав за своїми родичами і чекав, чим це скінчиться. Наприкінці вечері, коли Ірина і чоловік Соні мило хихикали і трималися за руки під столом, батько встав і грюкнув по столу долонею:
– Усе! Всім спати! Соню! Я вам у себе в кімнаті постелив! А сам у Ірини на дивані переночую!
– Ну тату! – закапризувала Ірина. – Ми ще хотіли сходити прогулятися!
– Завтра все! – гаркнув батько.
– Забере вона у тебе мужика! — Софія з батьком сиділи на кухні та пили чай. Ірина і Віталій спали.
– Та й байдуже на нього! — знизала плечима Софія. — Я й заміж за нього вийшла, щоб мені дозволили дитину всиновити. Тільки ось без житла власного не дозволяють! А у Києві, сам розумієш, мені не купити! У мене накопичено небагато. Зараз влаштуюся на роботу, візьму іпотеку, куплю тут щось, дитину всиновлю, а там і розлучуся з ним.
– Довго ж тобі це все чекати доведеться!
– Що робити? – сумно зітхнула Соня. – А інакше ніяк. Залишуся на старість років одна.
– Не залишишся! Я цей будинок на тебе перепишу! В дар! От і буде в тебе власне житло!
– А Як же Ірина?
– У Іри є кімната в бараку – їй вистачить. Тим більше вона, крім чоловіків, ні про що не думає!
Наступного дня Софія, її чоловік та Ірина поїхали влаштовуватися на роботу на підприємство, де працювала Ірина. Там завжди були потрібні робочі руки. Трохи переговоривши віч-на-віч з начальником відділу кадрів, Ірина оголосила сестрі:
– Ви тільки в одну зміну непотрапляєте!
– Нічого, – відповіла Соня. Вона вже зрозуміла, в чию зміну потрапляє її чоловік. Так було навіть краще.
Ще через місяць Софія вела до дитячого садка своїх двійнят: трирічних Катюшу і Дмитрика. Вона повністю поринула у турботу про своїх дітей. І, здавалося, навіть не помічала, що її сестра крутить бурхливий роман із її чоловіком. Але новоспечений дід все бачив і помічав і, нарешті, коли Ірина та чоловік старшої доньки пішли «у справах», звернувся до Соні:
– Може досить це терпіти? У тебе діти зростають! Час ставити крапку!
– Так, тату, вибач. Я оце коли стала мамою, зовсім нічого навколо не помічаю! Завтра ж піду подам документи на розлучення!
– Моя сестра замість того, щоб чоловіком займатися – обзавелася чужими дітлахами! — Ірина обіймала Віталія. – Коли ми скажемо про нас?
Чоловік замислився. Його й так усе влаштовувало. На роботі він не втомлюється. Софія його не пиляє: ситий, в чисте одягнений і добре. Діти також повністю на ній. Від Ірини йому потрібен тільки нарно проведений час, отже йти від дружини він не збирається!
– Почекай ще трохи. Потрібно все добре обміркувати! Я ж не можу з однієї кімнати до іншої перейти!
– А що такого? – реготнула Ірина. – Подумаєш! Нехай Соня носики своїм діткам витирає!
Після вечері батько наказав Соні йти вкладати дітей, а Ірину та зятя попросив залишитися. Ірина раптом захвилювалася не на жарт. Надто вже серйозно батько дивився з-під густих брів.
– Значить так, – почав він, – я, та й Софія, все про вас знаємо. Тому з сьогоднішнього дня ви тут не мешкаєте.
Ірина підвелася, збираючись заперечити, але батько недобре глянув на неї і вона сіла на місце. У цей час у вітальню увійшла Соня. Оглянувши присутніх, вона сіла в крісло і спокійно подивилася на пару: чоловіка та сестру.
– Я переписав будинок на Соню – їй потрібніше. А ви — вільні на всі чотири боки!
– В сенсі? – запитала хором парочка.
– Ти йдеш звідси, тому я подала на розлучення, – подивилася на чоловіка Соня, – а ти, – вона повернулася до Ірини, – тому що мої діти не повинні бачити твій спосіб життя!
Минуло півроку. Софія влаштувалася на іншу роботу, ближче до будинку. Її батько із задоволенням займається онуками.
Ірина переїхала до барака. Сама.Віталій залишив її одразу ж за хвірткою. Більше вона його не бачила. Вона знову листується з різними чоловіками, які обіцяють їй золоті річки та платинові береги. Одразу ж, як «вийдуть».
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
