Іринка повернулася з Італії з потрібною сумою і купила квартиру. Дочка все облаштувала і залишивши ключі мені, поїхала знову на заробітки. І тут мені подруга каже, що її онучка шукає оренду, ось я і вирішила здати їй цю квартиру. Правда, в дочки я дозволу не питала. Щоб на душі було спокійно, я час від часу заходила з перевіркою, але коли дівчат дома не було. Та одного разу я таки попалася.
Моя дочка багато горя зазнала. Вискочила заміж не за того, кого треба. Зіпсував їй життя. Дітей в них не було.
І не скажу, що молодою моя Іринка була, коли заміж йшла. Ну, що вже казати. Значить так мало бути.
Після всього, що вона пережила з чоловіком і свекрухою, Іринка поїхала до однокурсниці в Італію, і ось вже 15 років вона там живе і працює. Заміж вона там не вийшла, дітей немає.
Ми з чоловіком живемо в двокімнатній квартирі, яка знаходиться в невеличкому районному центрі.
Тому я часто наголошувала Іринці, щоб не витрачала даремно гроші, а краще купила собі квартиру.
Добре, що послухала, бо хто знати, як воно дальше буде.
Деякий час вона складала, а потім приїхала, і ми разом вибрали доволі гарний варіант в області.
Але що, Іринка все облаштувала і поїхала знову в Італію. Мені ж ключі віддала, щоб я приглядала.
І ось минулого року, влітку, я від своєї подруги дізналася, що її онучка шукає квартиру для оренди. Ось мені й прийшла в голову ідея здати квартиру Іринки.
Правда, я не питала у дочки дозволу.
Подружка мене запевнила, що дівчина і її подруга чистоплотні, кавалерів водити не будуть.
Домовилися, що за десятку я цю квартиру їм віддаю. Іринка ж все рівно приїжджає дуже рідко, а останнім часом так взагалі.
Але щоб знати, що все в квартирі нормально, я старалася в першій половині дня, коли вони на навчанні, з подругою, прийти тихенько і перевірити, чи все гаразд. А то мало що їм в голову збреде.
Дякувати Бону, що дівчата справді порядні були. Але я все рівно дещо підтирала- підмивала.
Поки одного дня не попалася на “гарячому”. Я плиту мила, як Андріанка відчинила ключами двері і застала на кухні мене.
Дівчина відразу ж пожалілася мамі і бабі, що я їх перевіряю і вони не мають нормального життя.
Але я вважаю, що нічого такого поганого не робила. Я ж повинна була переконатися, що все добре.
Головне, щоб дочка про все це не дізналася, а то буде мені десятка і до десятки.
А як ви вважаєте, я погано вчинила, що інколи заскакувала з перевіркою?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
