Перший дзвіночок був ще на весіллі, коли Іван заставив свою новоспечену дружину бігати з підносом і борщем, щоб його друзі ситі були. Другий не забарився. Оксана, за настановою чоловіка, продала золоті сережки, які батьки подарували, і молодий ґазда купив коня. Закінчилося все хатою, яку будували на подвір’ї свекрів, а в кінцевому результаті свекруха по документах була єдиною власницею.
Відверта історія без гумору про Оксану, якої сімейне життя перетворилося на важкі дні, сповнені сліз і поневіряння.
Моя двоюрідна сестра, Оксана росла красивою дівчиною. Вчилася на відмінно. Після закінчення 9 класу мала багато кавалерів та заміж вийшла за такого, хай Бог боронить.
Не даремно всі казали, Оксано, думай що робиш бо Іванко тобі світ зав’яже з своєю сім’єю. Будеш каятись і не один раз.
Не послухала. Відгуляли весілля. Взяли шлюб в церкві.
Ще в день весілля супермачо, Іванко не дозволив їй на фотосесію малювати губи помадою.
А ввечері, коли всі гості танцювали, змусив носити у весільній сукні борщ на підносах своїм друзям.
То був перший дзвіночок, на який вона вперто не хотіла звертати уваги.
Не забарився і другий дзвінок, коли Іван сказав, аби продала свої золоті сережки, які батьки на весілля подарували бо треба ґаздувати і коня за ці гроші купити. А не фіфочкою ходити.
Продали сережки, купили коня.
Фірман пішов людям гній возити і орати конем. Так помаленько відмінниця і красуня Оксана, перетворилася у сільську озлоблену жінку.
Після весілля, молодята пішли жити до Івана.
Його батьки зразу же взяли на себе управління командувати.
І хату новоспеченій сім’ї вирішили будувати у себе на подвір’ї.
Порад батьків Оксани і слухати не хотіли свати. Зате лиш передавали через Оксану, що цеглу треба купити. Найняти робітників і.д.
Батьків Оксана мала добрих. Не конфліктних. Вони отримали великий спадок, то ж старшій донечці не пошкодували оплатити все аби мали з чоловіком своє гніздечко. Вклали гарно туди грошенят. Якби ж то на щастя.
І хату цегляну велику за три роки звели. Бог поміг перейти до хати нової.
Лиш зробили новосілля, як ґазда Іван, наказав, щоб у цій хаті ніхто з Оксаниної родини і кроку не ступив. Хату оформила свекруха Рузонька на себе.
Переживали всі гуртом за Оксану, за цю огидну ситуацію.
Село гуділо.
Казали і не один раз, що сімейка там живе ненормальна.
Тікала Оксанця і не один раз від них з двома дітками на руках до мами тікала. З тягарем смутку.
Пізнала Оксана гірку істину життя.
Як каже стара приказка, що риба і птах можуть любити один одного, але як вони жити разом будуть?
Так і у Оксани з Іваном.
Розлучення було теж доволі непросте.
На день Валентина, коли Оксана в черговий раз пішла з речами і дітьми до батьків, бо Іванко дома скакав до неї з “чорними” слівцями і не тільки.
При першій же можливості вони розлучилися…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
