fbpx

Іван Петрович зрідка працює, а в основному ледарює. Йому 52 роки. Живе за рахунок своєї дружини і пенсіонерки матері. Іноді у сина гроші просить (у мого чоловіка). Здавалося б – яке моє діло? Але ні, мене це дуже дратує. Просто кипить всередині

Наша сім’я зараз знаходиться у важкій фінансовій ситуації. Тому і я, і Мирон працюємо дуже багато. Практично без вихідних. Отримуємо копійки і намагаємося в них вмістити наші витрати.

Але це я не скаржуся. Дай Бог здоров’я і трохи удачі і все налагодиться. Проблема в тому, що я не можу приймати людей такими, якими вони є. Це в цілому. А зокрема, розмова про мого свекра.

Іван Петрович зрідка працює, а в основному не працює. Йому 52 роки. Живе за рахунок своєї дружини і пенсіонерки матері. Іноді у сина гроші просить (у мого чоловіка). Здавалося б – яке моє діло? Але ні, мене це дуже дратує. Просто кипить всередині.

Я не можу терпіти людей ледарів. Я не терплю хитрі психологічні маніпуляції, які очевидні з його боку. Ніколи це Івану Петровичу особисто не висловлювала, тому, що вважаю, толку від цього буде нуль. Тільки посваримося і все.

Як мені боротися з почуттям, що мені огидна людина, яка в 52 роки просить у матері гроші, щоб піти в магазин собі купити, хліб, молоко, крупи, автівку помити? Та ще й обманює про суму і бере більше грошей.

Навіть люди, які заробляють самі, стільки не витрачають, скільки він. А якщо йому хтось щось поперек скаже, так він бундючиться, стає злий, лається, ображений, незадоволений. Ніби йому всі зобов’язані , і не виконують свої зобов’язання.

Я не знаю, як мені навчитися приймати людей такими, якими вони є? Як не звертати уваги на таку поведінку?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – kobieta

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page