Кароліна, невістка наша, дружина сина Олександра, явилася до нас на все готове, а жити за нашими правилами не збирається. Я вважаю, це неповага до нашої сім’ї. Родина ми досить сучасна, маємо гарний приватний будинок, але ще здавен у нас заведено, що без батька, без старшого і головного в родині, за стіл ніхто не сідає і ложку не хапає. А вона тихцем малого годує, та й про себе не забуває.
Не бачу в наших традиціях нічого поганого, а лише плюси. Такі правила в родині виховують повагу до старших.
У нас з чоловіком Макаром троє дітей, всі вже дорослі.
Оце оженили недавно найменшого сина Сашка. Дівчину він взяв також з села, але з бідної родини, не з такої заможної, як наша. Ну, та хіба це головне? Аби любов була. Кароліна нам спочатку всім сподобалася, щиро кажу.
Ми покликали сина з невісткою жити до себе. Старші наші діти переїхали в міста, будинок у нас чималенький, площа дозволяє не тіснитися.
Треба сказати, що я ніколи не працювала, виховувала діток. А чоловік в мене власник землі, орендатор.
Вирощує на своїх полях леваду, буряки, соняшник. Ми живемо в достатку.
І ось у нас традиція: снідаємо, обідаємо, вечеряємо тільки всі разом. Макар Степанович майже завжди приїжджає на обід додому, за рідкими тільки виключеннями буває таке, що в нього не виходить, і тоді ми всі його чекаємо до вечора.
Бо хоч ми родина досить сучасна, ще здавен у нас заведено, що без батька, без старшого в родині, за стіл ніхто не сідає, ніхто не їсть, не хапає ложку.
А ось невістці такі правила, бачте, не підходять! Скільки я їй казала, просила поважати родинний наш уклад, але вона говорить, що так не може, що їй треба їсти частіше, а малому Микитці, якому два роки – тим більше треба весь час щось їсти. Уперше таке чую, якщо чесно, мають бути інтервали між прийомами їжі навіть у діток.
Ну, не знаю. Мої діти якось всі виросли за нашими правилами здоровими й міцними.
Я вважаю. що могла б і перевчитися, змінити свої звички. Адже прийшла до нас на все готове, працювати її ніхто не змушує, тільки поважай наші сімейні традиції – от і все!
А Кароліна тихцем малого годує, та й про себе не забуває. Чоловік поки що мовчить, але я бачу, як макару Степановичу це не подобається! Вона крадькома приходить на кухню, щось собі й малому хапає, бере в кімнату свою.
Я з сином розмовляла, але Сашко говорить, що нічого протизаконного в тому не бачить, що якщо вони хочуть їсти – нехай їдять, а я щоб не чіплялася.
Моя думка така – їжа не головне в житті, тим паче, у нас її вдосталь, питання тільки в тому, щоб їсти, коли за столом сидить господар будинку, щоб усім разом спілкуватися.
Не знаю, чи вдасться Кароліну згодом перевиховати. Я сподіваюся, що коли малий трохи підросте, я її тоді вже суворо поставлю перед фактом: або ми одна родина, і вони з онуком живуть по-нашому, ну або нехай з сином тоді збираються на окреме житло.
Автор – Олена М.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.