З Дімою ми разом вже 9 років. І тільки зараз я зрозуміла, що знайомі та рідні користуються його душевністю та чуйністю. Для своєї сім’ї це напевно і чудово, коли чоловік повністю погоджується з усім, миттєво реагує на мої прохання. Але сщо стосується оточуючих, це вже перебір.

Я теж до знайомих ставлюся добре, але мене не можна назвати безвідмовною людиною. Для мене головне робота, сім’я, фінансове благополуччя. Я не жертвуватиму своїм часом і грошима, щоб догодити всім і допомогти у скрутну хвилину всім родичам.

Але чоловік має безкорисливе бажання всім робити послуги. Він кидається з усіх ніг за першим покликом рідних, друзів та сусідів, забуваючи про все.

Так от, я не раз розмовляла з чоловіком на цю тему. Ну не можна так жити! Проблеми оточуючих – це насамперед їхні турботи і не потрібно постійно догоджати всім, тим більше на шкоду своїй сім’ї.

Поруч із нами проживають батьки мого Дмитра разом із дочкою та ще одним сином. Зазначу, що з ними я спілкуюся лише у свята та вихідні. Вони приходять до нас у гості, але не випроводиш їх потім. Мені це не дуже подобається, бо у вихідний день хочеться відпочити і виспатися, а не стояти весь день біля плити.

Але ні я, ні чоловік не можемо їм сказати, щоби не приходили. Хоча я Дімі вже кілька разів говорила, що втомилася від його родичів. Він і сам уже не радий, але поговорити з ними не може.

Чоловік також іноді допомагає батькам з ремонтом будинку, постійно возить їх на нашій машині, періодично вирішує якісь проблеми свого брата.

Але недавні події в нашій сім’ї змусили мене попереживати й замислитися. Суть у тому, що квартиру своїх батьків я здаю в оренду. Орендарями довго була молода платоспроможна сім’я, яка проживала у ній 4 роки.

Але не так давно ці квартиранти купили собі будинок та з’їхали. І зараз я в пошуку нових квартиронаймачів, і такі вже є – порядна й хороша родина переселенців.

Брат чоловіка Олег живе зі своїми батьками у великій хаті. Але йому вже 28 років, і він вирішив прожити окремо. Мені ж чоловік сказав, що брат хоче орендувати мою квартиру. І мій безвідмовний Діма погодився, та ще й за ціною, нижчою від ринкової.

Кілька днів тому під час вечері відбулася розмова з чоловіком. Діма заявив:

– Навіщо тобі переселенців пускати? Ми ж ні в чому не потребуємо, тому не обов’язково тобі квартиру в оренду знову віддавати, нехай там поки що поживе мій брат, Олег же рідна людина.

А навіщо мені такий квартирант? Я сказала, що проти. Тим більше, це квартира моїх батьків і я сама вирішуватиму, кого туди поселити. Я хочу поселити в неї саме цих інших орендарів, тим більше, квартира знаходиться в центрі міста зі свіжим ремонтом. А якщо в брата не виявиться в обумовлений термін грошей, мені заплатити за оренду? Я ж його не виставлю? Словом, не хочу взагалі мати справу зі своїми, як то кажуть, бо потім не оберешся.

Тепер мій чоловік не розмовляє зі мною і дметься, оскільки я категорично не погоджуюся на переїзд його брата до моєї квартири. До нього приєдналися й батьки. Свекруха каже, що заради сім’ї можна і забути про матеріальну вигоду.

У мене склалося таке враження, що вони натякають взагалі на безплатному проживанні Олега на моїх квадратних метрах.

Як вам таке? Чому я маю відмовлятися від додаткового стабільного доходу заради родича чоловіка? Чи я не права? До того ж, Олегу є де жити з батьками, це просто його примха, а ці люди справді потребують в житлі.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com