Кілька років тому я вийшла заміж за чоловіка, який мав дитину від першого шлюбу. Його дружини не стало дуже рано. Ця історія вразила мене, і спочатку мені здавалося, що Любомир мужній батько-одинак. Я закохалася і в нього, і в його сина Данилка.
Коли Любомир покликав мене заміж, я не роздумуючи погодилася. І чим більше я спілкувалася з його синочком, тим глибше поринала в материнство. Данилко став для мене рідним, і я не хотіла його втрачати.
Більше того, я серйозно подумала про те, щоб офіційно оформити над ним опікунство та стати його законною матір’ю.
На це мене спонукала не тільки моя щира любов до хлопчика. Я почала частіше помічати, як Любомир ставиться до сина. Він практично не бере участі у його житті, часто просто ігнорує. Сумно дивитися на те, як малий радісно щось розповідає своєму батькові, поки той сидить, уткнувшись носом в екран телефону.
Проблеми у спілкуванні Дані та його тата зблизили нас із хлопчиком. Я завжди була поряд і підтримувала його. Бувало, що ми могли провести весь вихідний удвох, поки чоловік десь пропадав. Одного з таких днів ми пішли у парк та зустріли хлопчика, котрий був як дві краплі води схожий на мого пасинка.
Спочатку я не повірила своїм очам. Хлопчик ішов поруч із літньою жінкою за руку, накульгував на одну ногу і щось захоплено розповідав їй. Він був схожий на Данилка навіть мімікою, дивно!
Я вирішила, що це дуже дивний збіг і підійшла до незнайомки з дитиною. Даня уважно подивився на свого двійника та зацікавився ним. Хлопчик відповів тим самим. І тоді я спитала:
“Прошу вибачення. Ми гуляли у парку та помітили вас. Я дуже здивувалася, тому що ваш онук дуже схожий на мого пасинка, ви не знаходите?”
Важко передати словами, як змінилася ця жінка в обличчі. Вона глянула на Даню і сказала:
“Давайте присядемо. Хлопчаки, ви не хочете погратися трохи?”
Хлопці були так зацікавлені одне одним, що відразу разом помчали на дитячий майданчик. А ми присіли поряд.
Жінка заговорила першою:
“Ви, мабуть, дружина Любомира?”
Я кивнула у відповідь. Вона продовжила:
“Тоді ви, напевно, знаєте, що його першої дружини не стало коли вона народжувала. Я її мати, бабуся Павлика. Моя дочка народила двійнят, але в одного з хлопчиків була вроджена особливість. Одна ніжка виявилася меншою за іншу. Через це він тепер кульгає”.
Я продовжувала мовчки слухати.
“Коли про це дізнався Любомир, він відмовився від нього. Сказав, що такий син йому не потрібен. Він завжди мріяв про ідеальну дитину. Ми з чоловіком одразу же вирішили, що візьмемо малюка під свою опіку, поставимо його на ноги. Звичайно, Любомир нам ніяк не допомагав. Він просто покинув Павлика”.
У мене вже не було сил мовчати:
“Як можна відмовитися від дитини при здоровому глузді? Я бачила, що Любомир поганий батько, але не думала, що настільки!”
Бабуся Павлуся і Данилка запитала:
“Що означає поганий батько?”
Я розповіла їй про те, як Артур безвідповідально поводиться. Потім сказала, що оформляю документи, щоби офіційно стати мамою Михайла.
Але це було не все. Я давно думала про те, щоб закінчити всю цю паперову тяганину і розлучитися з Любомиром. Тепер я зрозуміла, що це абсолютно правильне рішення. Коли Ольга Семенівна дізналася про все, запропонувала свою допомогу:
“Ми розповімо хлопчикам правду. І ви можете до нас переїхати. У нас 3-кімнатна квартира: місця вистачить на всіх!”
Коли всі документи були готові і Любомир дізнався про все, він ніяк не відреагував. І це було найстрашніше. Мій чоловік ніби чекав, коли я нарешті врятую його від непотрібного йому батьківства. Я не розумію, як можна з такою байдужістю ставитись до рідних дітей!
Зараз ми щасливі. Живемо разом з хлопчиками й Ольгою Семенівною. У моєму житті з’явився добрий чоловік, але я не хочу квапити події. Всім добра й миру.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
