Коли Андрій повідомив мені, що збирається одружитись на Оксані, яка має від першого шлюбу сина, я ледь не стерпла від злості. І мені байдуже на те, що Андрій нібито полюбив цю дитину, як свою рідну – небилиці все це. В мене вже є певний план. Розбіжаться вони, як миленькі. Ще мій син в чужих дітей гроші не вкладав.
Чесно кажучи, я не розумію, як можна прийняти та полюбити чужу дитину. Я ніколи б не змогла вийти заміж, якби мій обранець мав сина чи доньку від першого шлюбу.
А ось мій син узяв на себе таку ношу! Андрій вирішив виховувати дитину своєї дружини. Мені здається, він геть не розуміє, що коїть.
Я намагалася йому пояснити, що треба виховувати і вкладати гроші в своїх дітей. Та й я хочу рідних онуків няньчити, а не чужих. Однак Андрій наполягає на тому, що він виховуватиме дитину Оксани, і взагалі, він вважає Марка своїм сином.
Я не повірю в це. Ну ніколи чоловік не полюбить чужу дитину, як свою рідну. Звісно, Оксану, свою невістку, я дуже добре розумію! Вона добре влаштувалася. Скинула свою дитину на чужі плечі і щаслива, бо мій син їх двох забезпечує.
Я вирішила обговорити цю ситуацію із подругами. Вони всі на моїй стороні і теж вважають, що Андрієві не варто брати на себе таку ношу. А ось їхні діти запевняють, що у цьому немає нічого поганого.
Мовляв, раз мій син ухвалив таке рішення, це похвально. Похвально? Виховувати чужу дитину? Я під таке підписуватися не буду.
Якщо дивитися у майбутнє, то у мого сина не дуже добрі перспективи. Андрій ніхто для цієї дитини, хоча готовий для неї гори звернути. Він повинен зараз зрозуміти, що немає сенсу в це занурюватись.
Я хочу, щоб син розлучився з цією дівчиною, поки не пізно. Андрій має шанс створити нормальну сім’ю і стати батьком, якого будуть любити та поважати. Він не повинен піклуватися про чужу дитину.
Я хочу докласти максимум зусиль, щоб цей союз якнайшвидше розвалився.
Щиро надіюсь, що у мене це вийде.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua