Коли Андрій повідомив мені, що збирається одружитись на Оксані, яка має від першого шлюбу сина, я ледь не стерпла від злості. І мені байдуже на те, що Андрій нібито полюбив цю дитину, як свою рідну – небилиці все це. В мене вже є певний план. Розбіжаться вони, як миленькі. Ще мій син в чужих дітей гроші не вкладав.
Чесно кажучи, я не розумію, як можна прийняти та полюбити чужу дитину. Я ніколи б не змогла вийти заміж, якби мій обранець мав сина чи доньку від першого шлюбу.
А ось мій син узяв на себе таку ношу! Андрій вирішив виховувати дитину своєї дружини. Мені здається, він геть не розуміє, що коїть.
Я намагалася йому пояснити, що треба виховувати і вкладати гроші в своїх дітей. Та й я хочу рідних онуків няньчити, а не чужих. Однак Андрій наполягає на тому, що він виховуватиме дитину Оксани, і взагалі, він вважає Марка своїм сином.
Я не повірю в це. Ну ніколи чоловік не полюбить чужу дитину, як свою рідну. Звісно, Оксану, свою невістку, я дуже добре розумію! Вона добре влаштувалася. Скинула свою дитину на чужі плечі і щаслива, бо мій син їх двох забезпечує.
Я вирішила обговорити цю ситуацію із подругами. Вони всі на моїй стороні і теж вважають, що Андрієві не варто брати на себе таку ношу. А ось їхні діти запевняють, що у цьому немає нічого поганого.
Мовляв, раз мій син ухвалив таке рішення, це похвально. Похвально? Виховувати чужу дитину? Я під таке підписуватися не буду.
Якщо дивитися у майбутнє, то у мого сина не дуже добрі перспективи. Андрій ніхто для цієї дитини, хоча готовий для неї гори звернути. Він повинен зараз зрозуміти, що немає сенсу в це занурюватись.
Я хочу, щоб син розлучився з цією дівчиною, поки не пізно. Андрій має шанс створити нормальну сім’ю і стати батьком, якого будуть любити та поважати. Він не повинен піклуватися про чужу дитину.
Я хочу докласти максимум зусиль, щоб цей союз якнайшвидше розвалився.
Щиро надіюсь, що у мене це вийде.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери