Коли брат надумав одружитися, тато сказав не тринькати гроші, а зробити все “за одним махом” тоді, коли в них з’явиться дитинка. Батьки живуть у шикарному будинку, де все зроблено на вищому рівні. І ось цей день настав. Андрій став татом. Невеличке святкування вже за декілька днів, а мені він так і не подзвонив і не запросив. А вчора зі мною зв’язалася мама. Тепер не знаю, йти мені до них, чи ні.
В рідного брата буде весілля і хрестини в один день, але мене він не запросив. Подзвонила лише мама. Але я цього не розумію. Я не знаю, чи чекають мене в цей день.
Відколи я вийшла заміж, то пішла жити окремо від батьків. На даний час в мене двійко дітей. Синочок Богданчик і донечка Яринка.
В дома в мене з батьками залишився жити ще молодший брат Андрій.
Хочу поділитися з вами тим, що мій тато має дуже важкий характер. Він мене і брата завжди виховував дуже строго. І в постійній дисципліні, тому коли я вийшла заміж і пішла жити окремо, я аж тоді відчула повну насолоду від життя.
Чоловік в мене дуже хороший і турботливий, і своїх діток ми виховуємо в великій любові. Мама моя все своє життя на побігеньках у батька, завжди підлаштовується під його настрій, і постійно згладжує всі кути.
В домі в нас завжди мала бути ідеальна чистота. Жодної крихточки не могло ніде бути, адже це сильно дратувало б тата. Тому я рідко любила приїжджати додому.
А коли вже приїжджала, то бачила, що мій брат по характеру вдався до тата. Такий же строгий і вимогливий. Завжди було цікаво, яка ж дівчина зачарує його серце. Адже вона мала бути ідеальною у всьому.
У моїх батьків величезний будинок, наче замок. В будинку є всі умови. Гарне і дороге омеблювання, та ідеальна чистота і порядок.
Розкішні світильники, гарна сходова і простора кухня. Все це гордість мого батька, і праця рук моєї мами. Та ми з братом завжди рвалися втекти з цього будинку. Адже атмосфера в ньому, заставляла нас постійно хвилюватись.
Та згодом у Андрія з’явилась наречена, він закохався і навіть змінився його характер.
Він став м’яким і уважнішим. З цього приводу ми з мамою дуже раділи. Та весілля батько не захотів їм робити, сказав лише розписатися.
– Весілля зробимо коли дитинка появиться, щоб двічі не тратитись, відсвяткуємо і весілля і хрестини разом.
З того дня в брата появилось сильне бажання заробити більше грошей, щоб з’їхати від батька і жити з нареченою окремо.
Він важко працював, відкладав кожну копієчку. А в цьому році у них народилась донечка. Тому все вийшло так, як і хотів тато.
Весілля і хрестини вони вирішили святкувати у гарному ресторані.
Запросили туди рідних. Та мене на весілля покликав не сам Андрій, а лише моя мама. Я так чекала дзвінка хоча б від нього і його половинки.
Бо приїхати можливо їм важко, адже малеча ще маленька. Та так і не дочекалась. Завтра вже маю йти на подвійне свято свого брата, а на душі шкребуть кішки…
Можливо, він мене і не чекає? Лише мама вирішила запросити мене. А можливо він і справді заклопотаний і поклав таку відповідальність на маму?
А я себе просто накручую?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило