Коли донечці виповнилося 9 років, від мене до іншої пішов чоловік і я виховувала дитину сама. Тамара росла люблячою і лагідною, такою ж зосталася по відношенню до мене і після заміжжя: турботливою  і уважною. Тепер я розумію: через це вона і розійшлася з першим чоловіком. А другий, старший за неї, встановив їй обмеження: вона мені дзвонить всього лиш пару раз на місяць, а до себе зовсім не кличуть…

Коли донечці виповнилося 9 років, від мене до іншої пішов чоловік і я виховувала дитину сама. Тамара росла люблячою і лагідною, такою ж зосталася по відношенню до мене і після заміжжя: турботливою уважною.
Тепер я розумію: через це вона і розійшлася з першим чоловіком. Він дуже її до мене ревнував, не хотів, щоб ми проводили багато часу разом. Але ж ні у неї, ні в мене навіть подруг близьких немає, нам завжди вистачає одне одної.

Так от, після розлучення дочка почала ходити до психолога, бо сама справитися не могла. І там познайомилася з чоловіком. На багато старшим за неї.

Згодом вони одружилися, і моя донечка змінилася по відношенню до мене до не впізнавання: подзвонити може всього лише пару разів на місяць, а бачимося ми дуже рідко і то завжди у присутності її чоловіка.

Другий зять за фахом психолог, він і встановив їй такі обмеження, налаштовує проти мене, забороняє їй приходити до мене з онуками. А до себе вони мене зовсім не кличуть! На всі свята я сама, а раніше Томочка просто летіла до мене… І де поділася моя колишня дитина?..

Недавно вони приїхали провідати мене, а я якраз лежала, бо не добре почувалася. Так вони не те, щоб лишитися зі мною, запропонувати допомогу – навіть швидку не викликали. Сказали, що тиск – не причина її викликати. І поїхали. Дуже прикро було, до сліз!

Дочка навіть не подзвонила наступного дня, щоб поцікавитися, як я! А коли я їй на третій день сама зателефонувала і почала їй дорікати за таке відношення, вона сказала, що нічого я не хвора, а це в мене такий спосіб маніпулювання! Ну, ви уявляєте? Це ж зять її так навчив, не інакше.

Я ображена і шкодую, що у мене тільки одна дитина, були б ще донечка чи син – хоч було б, з ким спілкуватися. А так я все життя їй присвятила, пожертвувала своїм жіночим щастям – і ось таку «вдячність» маю у відповідь.

Автор – Олена К.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!