Коли Ігор забирав з дому свої речі, його матуся влаштувала цілий спектакль, просто ми вже “навчені”. – Синок, ти завидний наречений! Для чого тобі дівчина з “пустим гаманцем?”.- А коли і це не подіяло, вона сказала, що якщо Ігор вийде за поріг, то сильно пошкодує, оскільки залишиться без спадщини.
Я з Ігорем, моїм хлопцем, зустрічалися понад п’ять років. Я мріяла про весілля та дитину, але коханий із пропозицією не поспішав. Якщо бути точною, то Ігор якраз і мріяв про весілля, але його мати, Ольга Яківна, не горіла бажанням, щоб її син отримав сім’ю, а тому робила все можливе для того, щоб весілля не відбулося.
Вперше про наше весілля завела розмову мати моєї майбутньої свекрухи на своєму дні народження:
– Ви скажіть, ви збираєтеся весілля гуляти? Я ж хочу на весіллі єдиного онука теж погуляти, а якщо зробите мене прабабкою, то я вам одразу свої хороми подарую.
Бабуся чоловіка була одноосібною власницею розкішної трикімнатної квартири, яка вже давно потребувала ремонту. Коли Ольга Яківна почула прохання матері, то стала вся червона і процідила крізь зуби.
– їм ще рано. Нехай добре подумають, чи потрібно їм все це. Як на мене, вони не підходять одне одному!
Згодом Ігорю прочитали лекцію про наслідки необдуманих вчинків та ранніх шлюбів. Раннім батьки назвала наш шлюб зовсім не тому, що ми були юними, а тому, що тільки рік як зустрічалися. На день народження Ігоря мати подарувала йому книгу – “про доросле життя”…
Ми на той момент навіть не думали про весілля, хоча були зовсім не проти спільного проживання, для чого власне і орендували квартиру.
Коли Ігор збирав речі, то матуся влаштувала цілу виставу з втратою свідомості. Коли син захотів вийти з квартири, вона встала у дверях і сказала:
– Ти вийдеш звідси тільки коли мене не стане!
Незважаючи на всі концерти, Ігор таки втік від матері. Ми обидвоє працювали і вже через кілька років наших накопичень вистачало для того, щоби придбати власне житло в іпотеку. Мама свекрухи вже на той момент пішла з життя і свекруха отримала свою бажану спадщину.
Якось ми прийшли до Ольги Яківни за батьківським благословенням, а в результаті вийшло ось таке:
– Синку, ти тепер для кожної дівчини завидна партія, а тому ти не одружишся з цією біднотою. Ти проведи її туди звідки вона прийшла і нехай вона пудрить голову комусь іншому, тому що їй з тобою нічого не світить. Ну, якщо тобі так хочеться, то можеш і з нею пожити, поки не зустрінеш гідну для себе партію. Якщо ти вирішиш з нею одружитися, то я залишу тебе без спадщини.
Насправді Ігоря можна було зрозуміти, оскільки насправді статистика говорила, що відсоток розлучень постійно зростає. Ну, а тепер уявимо, що Ігор одружився незважаючи на протест батьків. Зрештою, він автоматично позбавляється двох квартир, а в його розпорядженні залишається половина іпотечного житла з перспективою виплати аліментів. Я, наприклад, у цьому випадку не стала б ризикувати.
Мене дуже образило те, що Ігор вибрав не шлюб, а перспективу отримання батьківської нерухомості. Шість місяців тому я дізналася, що незабаром стану мамою. Мене ця новина дуже втішила тим більше, що я мріяла про це не один рік і мені було байдуже, що скаже Ігор та його матуся. Відповідь Ольги Яківни була до банальності проста:
– Цікавий стан цієї – це не привід для того, щоб бігти з нею під вінець.
Поки Ольга Яківна висловлювала своє невдоволення швидким батьківством свого сина на мене несподівано впала спадщина, яку мені заповів брат мами, яка складалася з двокімнатної квартири в центрі міста і великого банківського рахунку. Після того, як я перейшла з розряду “бідняків” у розряд завидних наречених, мама Ігоря почала наполягати на нашому шлюбі і навіть дала нам своє благословення. Після цього Ігор зробив мені пропозицію.
Здавалося б, ось вона, моя мрія, але тепер я не хотіла виходити заміж. А причиною тому були слова Ольги Яківни:
– Після того, як одружитеся, продайте все, додайте, і купіть житло побільше. Чого це мій син мусить у твоє житло вкладати свої гроші. У чоловіка та дружини все має бути спільним.
Я пояснила Ігорю причини, чому не хочу виходити заміж. Я йому сказала, що я тоді його зрозуміла, а тепер настав час йому мене зрозуміти. Після цього Ігор переїхав до своєї матері. Коли він йшов, то сказав, що я меркантильна. Так і виходить, що вони з мамою можуть бути меркантильними, а жінка при надії ні.
Після того, як від мене пішов Ігор, мені подзвонила Ольга Яківна і сказала, щоб я зі своєю дитиною до її сина навіть не підходила. А мені, якщо чесно, то не хочеться цього робити!
Фото ілюстративне
