Коли мама вийшла вдруге заміж, моє життя відразу змінилося. Мій вітчим мене недолюблював. Мене карали за найменшу провину або просто тому, що немає настрою.
Все стало ще гірше з появою на світ моєї молодшої сестри.
Будь-яка Наталина забаганка виконувалася за секунди. Її кімната була завалена новими іграшками, а шафа “ломилася” від одягу. У той час, як я носила щодня одні й ті самі джинси протягом двох років.
Якщо Наталя щось витворяла, то карали мене, бо не встежила. Я стояла в кутку, а тим часом Наталя коло мене її морозиво.
Коли сестра підросла, вона відкрито раділа, що у мене проблемами з батьками. І ще більше підливала “масло у вогонь”.
Після одного випадку я втекла з дому до бабусі. Ніхто не хотів мого повернення, окрім мами. Я дуже хвилювалася за неї, але додому так і не повернулася.
Усі ці роки сестра жила як королева, а я… була забута всіма.
Коли мами не стало, я дізналася, що вона залишила мені у спадок свою стару квартиру.
Дізнавшись про це, моя сестра подала до суду поділ майна, побажавши частку від цієї квартири. Це було настільки цинічно з її боку, але це варто було від неї чекати.
Всі ці роки я жила в забутому богом селі, а моя сестра отримала від батьків все: любов, турботу, освіту, квартиру, машину.
А тепер, навіть стареньку однокімнатну квартиру вона захотіла забрати, заради того, щоб зробити мені неприємно.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
