iBilingua

Я не знаю чого мама так ставиться до мого чоловіка. Це дуже неприємно.

Нас в батьків двоє: я, та старший на дев’ять років брат. Мирон з сім’єю живе в Канаді вже багато років. З нами він рік за роком втратив зв’язок. Не з чуток знаю, що своїй тещі в Україні він телефонує частіше, ніж нам. Фінансової допомоги він нього ми також не отримуємо.

У мене з чоловіком троє діточок: двоє хлопчиків близнюків і лапочка донечка.

Чоловік працює на залізниці, по можливості бере ще якісь підробітки, бо прокормити трьох дітей не легко. Я поки не працюю, бо як не одного кудись треба завести-привести, то іншого.

Живемо ми в місті з моїми батьками в будиночку, який вибудував мій батько з дідусем.

Відколи в нас народилася третя дитинка, батьки сильно змінилися. Я ж думала, як і кожні бабуся з дідусем, вони будуть тішитися, допомагати нам. Але в нас якась нетипова ситуація.

– Ви чим думали? Троє дітей то вам не жарти! На нас сильно не розраховуйте.

Я і не розраховувала, ну принаймні фінансову сторону чоловік утримує, а від допомоги з доглядом дітей я ніколи б не відмовилася.

Не раз чую, як мама бурчить на наймолодшу Настю. Все щось їй не догодить чотирирічна дитина.

– До тата йдіть, якщо печиво хочете. Ми з дідом вам не гаманець.

Одного разу тато навіть підрахував, що на одні чупа-чупси за тиждень витратив 70 гривень. Мені так неприємно було. Хіба дітям, шкода тих цукерок?

Також чіпаються і Дмитра за будь-що. Якось він засидівся з друзями за “пінним” і прийшов після роботи трішки пізніше. Це в нас рідкість, тому я нічого не сказала.

Та батьки не упустили момент його “кольнути”.

– Ми твоїх дітей няньчити не наймалися, – сказала мама і хлопнула дверима.

Пів року тому батькам трапилась нагода і вони придбали квартиру двокімнатну в місті. Вона дешева, але в такому стані, що хочеться плакати. Там потрібен не те слово, капітальний ремонт.

Батьки купляли її для онуків, як вони сказали, але по документах вона на мамі.

Я нічого не сказала, але трохи то дивно.

Почав тато і мій Дмитро по трохи робити в квартирі ремонти. Їм не часто виходить разом йти. Коли тато вихідний, то йде сам, чи з другом, а коли мій Дмитро, то йде і працює там.

І ось що я помітила. Коли тато повідомив мамі, що їде на цілий день працювати, вона йому готує і перше і друге і десерт. А ось недавно мій Дмитро збирався на квартиру, то мама весь день в квітах прибирала, щоб не готувати зятю.

Коли я зробила їй зауваження, вона сказала, що це мій чоловік і я його маю забезпечити смачним обідом і вечерею.

Читайте також: Оксана приходить з роботи дуже втомлена, я на це закриваю очі, та той рибний запах виводить мене з себе. Кажу їй недавно, коли вона лягла біля мене ввечері: “Та йди помийся, бо не продихаєш біля тебе!”, а вона мені відповідає: “Та я ж милась недавно!”. Я не знаю як маю тепер з Оксаною жити. Так було добре, коли вона в ресторані працювала. Вона вже не є тою жінкою, в яку я закохався

Так неприємно стало. Я мама трьох дітей. Невже вона не розуміє, що мені важко.

Крім того, мій Дмитро там працює на “солов’їних правах”. Якби вони все на нас відразу ж оформили, я б і слова не сказала.

Вже який день ходжу сама не своя.

Як мені реагувати на мамині “вибрики”?

Хіба це нормально?

Автор – Наталя У.

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua