Скільки часу прошу свою жінку: “Оксано, та поміняй ти вже ту роботу!” А вона – ніяк.
Свою кохану зустрів, коли був ще студентом. Я вчився в будівельному училищі. Біля батька багато навчився, бо брав мене часто на підзаробіток. Бачив, як тато робив людям ремонти, вони його хвалили, мені теж сподобалась така практика.
На навчання їздив до міста електричкою, скоро потрібно було вставати. Часто досипати доводилось у потязі. Коли їхала моя компанія, то було не до сну. Цілий вагон, бувало, битком, ніде яблуку впасти, а нам весело, жарти лились за жартами. Веселі були студентські роки.
Одного весняного ранку, у потязі зустрів я її – таку красиву і заспану, таку чудову і романтичну – мою Оксану. Вона на мене не звертала уваги, але я був наполегливий.
Завжди старався стати біля неї, вітався, а через кілька тижнів наважився познайомитись:
– Мене звати Ігор, дуже давно за тобою спостерігаю, можна проведу тебе до твого закладу?
– Дуже приємно, мене звати Оксана, навчаюсь в харчовому училищі, якщо хочеш – то проведи!
Вона тоді погодилась. Ми часто бачились, з’ясувалось, що Оксана із сусіднього села. Я ходив до неї на зустрічі, нам було добре разом, ми відчували взаємний потяг одне до одного!
Студентські роки були незабутні, потім пошуки роботи, а далі – сімейне життя.
Так-так ! Оксана погодилась стати моєю дружиною.
Спочатку все було добре, Оксана працювала на кухні в одному ресторані, а я на будову ходив. Почали заробляти гроші! Купили машину. Далі планували робити ремонти у старій дідусевій хаті, яка залишилася мені у спадок.
Самі собі стали господарювати.
Одного дня Оксана прийшла засмучена, сказала: “Ігоре, ресторан закрився, власники продали приміщення, а самі виїхали. Нам запропонували (хто бажає) іти працювати на рибзавод. Що робити?”
Я не забарився з відповіддю: “Якщо хочеш, Оксано, то іди!”
Якби я знав, що буде потім…
А потім все пішло не так…
Оксана приходила втомлена, не могла їсти вже й готувати, бо цілий день на ногах, ще й в такому холодному приміщенні (бо справу має з рибою). Можна було все стерпіти, але той рибний запах ніби ходив за нею.
Прошу: “Оксано, іди помийся, бо цей запах поганий!”
А вона мені обурено у відповідь: “Ігоре, ти що смієшся, я ж милась недавно!”
Дійшло до того, що не можу вже спати в одному ліжку з жінкою, бо цей запах мене виводить з себе.
Роботу вона зараз не може поміняти, а я відчуваю, що не можу бути з жінкою, яку так колись любив!
Що ж маємо робити в такій ситуації?
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
