В цей момент в мене ніби щось переключилося
Ми з Ольгою були кумоньками, я хрестила її синочка Артема. Ми не були родичами, а найкращими подругами ще з дитинства. В житті навіть так сталося, що ми жили недалеко одна від одної.
Я вийшла заміж в 25 років, але проживши з чоловіком чотири роки, ми розлучилися. Дітей в нас не було.
Коли моя подруга попросила стати для її сина хресною мамою, я дуже зраділа. Моє серце ніби відчувало, що я так і не стану в тому житті мамою дитинки.
Я робила все можливе і не можливе для Артема. Я приділяла йому багато уваги, дарувала подарунки і просила у Господа щасливої долі.
Одного разу я навіть брала його на море в Одесу, бо в батьків не виходило з ним поїхати відпочити через роботу.
Коли Артему було десять років, раптово не стало його батька, він був водієм автомобіля.
Всі ми дуже важко пережили цей час. Я допомагала і підтримувала Ольгу і похресника.
Я заміж так і не вийшла, хоча час від часу були короткоплинні романи.
Два роки я навіть шукала себе на заробітках в Італії, але зрозумівши, що це не моє, повернулася в рідну Україну.
В той час ми і дізналися, що Ольга сильно занедужала. Я віддала всі зароблені гроші подрузі, бо шанси, хоч не великі, та були.
Артему було сімнадцять, коли не стало його мами.
Він залишився один, тому я пообіцяла собі, що зроблю для цього хлопчика все.
Ми були дуже близькі. Коли Артем познайомився з Алісою, я була першою, з ким він її познайомив.
Тендітна, біловолоса скромнява дівчина – саме таку я бачила поруч з сином, саме так я його називала.
На весіллі я виконувала роль матері, а в кутках, коли мене ніхто не бачив, я лила сльози. Я була впевнена, що і мама і тато Артема пишаються ним на небесах.
У Аліси і Артема двійко діточок. Вони жили гарно і мирно, та одного дня Аліса зателефонувала мені вся в сльозах.
– Тітонько, Артем нас покидає. В нього є інша!
Я спершу не повірила, та це була правда…
Я не могла повірити що мій Артем, такий добрий і вихований, так зміг вчинити з найріднішими людьми.
Я була дуже засмучена і не роздумуючи стала на бік Аліси. Деякий час ми з Артемом навіть не спілкувалися.
Його нова дамочка була, як то кажуть, фіфочкою, і я не розуміла, як він міг на неї проміняти Алісу. Я була впевнена, що вона з ним заради грошей, бо Артем на той час мав прибутковий бізнес.
Я часто ходила до Аліси і онучок, допомагала їм. Грошима, правда, Артем їх забезпечував, бо Аліса з декрету так і не вийшла. Квартиру він також залишив їм.
Та одного дня я прийшла до них в неділю, і почула від дітей таке, що зачепило моє серце.
Дівчатка бавилися в своїй кімнаті, ніби вони сім’я: мама і тато. І ось власне “мама” почала говорити на “тата” різне і не добре.
Я запитала дівчаток, звідки такі настрої, а вони відповіли, що мама так про їх тата говорить.
В цей момент в мене ніби щось переключилося.
При першій можливості я зустрілася з Артемом. Ми обійнялись і я попросила в нього вибачення.
Зараз я живу на дві сім’ї. І онучок від Аліси не забуваю, і дітей з нової сім’ї Артема відвідую.
Моєї любові хватає на всіх. Ніхто ж не знає, що робиться в середині сім’ї. Ми не маємо права судити…
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
