Коли мій старший син заявив, що одружується, я проти не була. Давно вирішила, що не буду влізати в життя синів, а їх у мене двоє. У мене від мами залишилася квартира, на якій жили орендарі. З цього я і мала добрий дохід. Та Нестор напросився з молодою дружиною туди пожити. – Ти лише кожного дня не навідуйся. Сама розумієш, Надя не така господиня, як ти любиш.
6 років тому мій старший син Нестор одружився. Йому тоді було 25 років, я не стала перечити, невістку Надю прийняла: не мені з нею жити. Ми до його весілля жили всі разом: я і обидва сини, молодшому на той момент було 17 років, школу закінчував.
-Мам, – звернувся до мене Нестор, коли вони з Надею подали заяву, – можна ми в бабусиній квартирі поживемо? Комуналку будемо оплачувати. Нам же треба на своє житло якось збирати…
Від моєї мами мені дісталася ще одна квартира, однокімнатна. Я там ремонт зробила, як раз за пів року до весілля Нестора. Планувала, що буду здавати цю квартиру в оренду і потихеньку збирати собі на старість. Та й молодшого сина Тараса вчити треба було. Але що поробиш? Діти.
І житло їм потрібно, а як збирати, якщо орендувати будуть? І з нами в двійці жити не будеш.
-Добре, – кажу Нестору, – поки працюю, тільки що робити, якщо Тарас на бюджет не поступить? Я ж сподівалася з цієї квартири тоді вже за його навчання платити.
– Та поступить, – відмахнувся Нестор, – тільки ти це… не перевіряй, як Надя господарює, щоб у вас не було терок свекруха-невістка, добре?
Я перевіряти нічого не збиралася, та й мама жила далеко: не наперевіряюсь.
Одружилися мої молоді в листопаді, в’їхали в квартиру. В гості вони приїжджали до нас на місяць раз, говорили, що все добре. А в липні Тарас на бюджет не пройшов. Не вистачило балів, так-то він не в одне місце документи подавав, але туди, куди він за конкурсом пройшов він вчитися не дуже йти хотів.
– Ну що поробиш, – пояснювала я молодшому синові, – квартира бабусина зайнята. Будь-яку, але вищу освіту.
-Ти ж обіцяла, – образився молодший син, – Нестор міг би і на орендованій пожити, раз так. Посварилися тоді мої діти.
– Треба було вчитися краще, – сказав старший молодшому. Чому через тебе у мене сім’я повинна страждати?
Пішов Тарас туди, куди взяли. А через півтора року Нестор оголосив, що від дружини йде. Вже не знаю, що там між ними сталося, але добре хоч, що дітей не встигли нажити.
– Я до вас повернуся, – сказав син, – якщо ти не проти. А квартиру ту здамо в оренду. Я накопичив трохи, скоро візьму іпотеку.
– Ні собі, ні людям, – сказав Тарас, – натякаючи про те, що і брат з дружиною не ужився, і йому вчитися на платному відділенні в бажаному ВНЗ не дали. А я поїхала в квартиру мами, де не була півтора року.
Розповісти, що я побачила словами не передати. Вже не знаю, як Надя господарювала, куди син дивився, але здавати цю квартиру знову було неможливо. Принаймні, без нового ремонту: шпалери на кухні в жирних плямах і патьоках, плита чорна, в кімнаті шпалери місцями відірвані, розетки вирвані з м’ясом, лінолеум в коридорі пропалений, на кухні – так заляпаний, що хоч ножем відшкрябуй.
– Це що ви з моєї квартири зробили, – висловила я старшому синові, – так, дружина твоя, тепер уже колишня, господиня, але ти-то що? Дивився, як квартира перетворюється в хлів і мовчав?
– Я і розійшовся з Надією через те, що вона ніяка господиня, – почав було син, – посуд тижнями не мила…, – Я навіть голос підвищила, – а ти що? Або нижче своєї гідності було прибирати? Обов’язки ділили? Ти ж розумів, що живеш в квартирі матері, що ремонт, який я зробила перед вашим весіллям, грошей коштував?
– Я все віддам за ремонт, – пирхнув син, – не думав я, що ти така…!
Через 2 дні Нестор кинув мені на стіл 10 тисяч гривень – так він порахував ціну ремонту. І жити з нами не став, взяв в оренду квартиру. Зі мною він ледь спілкується. По телефону в основному, запитує як здоров’я і пару раз на рік в гості приходить.
Нещодавно зійшовся з дівчиною, живуть, збираються іпотеку брати. Я на пенсію вийшла рік тому, ремонт в маминій квартирі я зробила, квартиранти там живуть. А недавно Тарас каже: -Я одружуся, мам, можна ми спочатку з Кариною в тій квартирі поживемо? На свою збирати будемо.
– Ні, – кажу, – я на ці граблі вдруге не наступлю. Беріть відразу іпотеку, я дам частину грошей на перший внесок, накопичила трохи. Та й орендарі живуть хороші, не виганяти ж!
– Нестора ти пустила, – бурчав син, – мене не стала вчити на платному! А мені відмовляєш? Я спробувала донести до Тараса, що тепер я на пенсії, що вона маленька, що я і так йому згодна допомогти матеріально в придбанні житла. Куди там!
– Моя майбутня дружина не така, як Надя, – запально почав Тарас – не запаскудили б ми твою дорогоцінну квартиру. Правильно Карина моя говорила, що ти відмовиш, або будеш втручатися в наше життя, дивитися, як моя дружина пил витирає! Ображаєшся, що Нестор віддалився? І на мене будеш ображатися! Ми на квартиру підемо, але на нашу допомогу ти теж не розраховуй!
Гроші Тарас взяв. Весілля у них не було, просто розписалися і живуть. Як і старший брат, Тарас також, як і брат, по телефону дізнається про моє здоров’я раз на місяць. Його Кариночка ніс від мене верне: – Ось моя мама так би не вчинила! – це вона мені висловила теж по телефону, – А потім батьки ображаються, допомоги від дорослих дітей вимагають. А коли дітям допомога потрібна – голову в іншу сторону!
А я допомоги ні у кого не прошу. Для цього у мене і є мамина квартира. Сподіваюся тільки на неї і на себе. Десь я упустила щось у вихованні дітей чи вони зараз всі такі?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
