Коли молодша дочка Лариси кинула “квіточку” з полунички мені прямо на дизайнерські штори, я ледь не луснула від злості, і відразу ж зробила зауваження і мамі і дитині. Як-не-як, а Софійці вже два роки минуло, елементарне вона повинна знати. Сестра чоловіка на мене сильно образилася, і коли взувалася сказала, що з таким ставленням до її дітей, нам Боженька ніколи своїх не дасть
Ми з чоловіком більше двох років жили на орендованій квартирі. Ми навіть не хотіли ставати батьками, поки не станемо на ноги і не заживемо під своїм дахом над головою.
Якраз перед самим 24 лютого ми придбали свою квартиру.
Я завжди мріяла про гарний ремонт, щоб над всім попрацював дизайнер і все було підлаштоване під нас.
Так все і сталося. Я знайшла дуже приємну і розумну дівчинку, яка виконувала всі наші з чоловіком капризи.
В кінцевому результаті наша трикімнатна квартира стала як лялечка.
Білі стіни, неймовірно шикарний дизайн, двері, меблі, штори, все так, як ми мріяли.
Три місяці тому ми з чоловіком повністю дуди перебралися.
І єдине, що мене на даний час турбує, так це рідна сестра мого чоловіка, яка на превеликий жаль, живе на сусідній вулиці.
В Лариси з чоловіком є двоє дітей. Хлопчику п’ять років, і дівчинці два недавно виповнилося.
Лариса ніде не працює. І ось вона собі надумала, що ми дуже щасливі, коли вона з двома чадами приходить в нашу квартиру.
Я не проти дітей, і взагалі, дуже їх люблю. Але в цьому випадку, діти дуже не виховані.
Старший син може стрибати на паркеті чи дивані, як на батуті. То він вимагає, щоб печиво їсти в моєму з чоловіком ліжку.
Я відразу ж заперечила, сказавши сестрі, що їсти треба за столом. Лариса лише посміхнулася, мабуть подумала, що я так з нею жартую.
Потім я помила полуницю і черешню і покликала всіх до столу.
Менша Софійка сіла, і давай відривати листочок від полунички і кидати його де попало…
Я взяла тарілочку і підсунула їй під руку, також положила серветки всім. Але Софійка на мене так подивилася, ніби я бог знати що від неї вимагаю. І коли взяла наступну полуничку, з листочком зробила ще гірше, кинула його прямо на мої дизайнерські штори.
Я зробила зауваження і Ларисі і Софійці, але сестра чоловіка сильно на мене образилася.
В кінцевому результаті, коли вона вся на нервах взувалася, сказала мені, що Боженька ніколи нам дітей з Романом не дасть, бо я не гарно ставлюся до чужих.
По перше, ми над дітьми ще не працювали. А по друге, яке право Лариса має мені таке “бажати”?
Я не звикла жити в бардаку. В нас все нове, не кажучи вже, що дуже дороге. Нищити те, над чим ми так багато працювали, я не дозволю, навіть якщо це робить дворічна дитина. Вона вже в такому віці має знати, що можна, а чого не можна.
А як ви виховуєте дітей? Все їм дозволяєте, чи є якісь межі?
Може то я якась не така. Вже задумалася над цим питанням…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
