Матеріал відредагований журналістами сайту ibilingua.com
Нас в сім’ї 3. Я і два брати. Старший живе в тому ж селі, що і мама. Коли він одружився, батьки побудували йому гарний будинок. Він любить випити, і коли це трапляється, дружина його виганяє з дому. Той, звичайно, йде до мами, яка бігає навколо нього, метушиться, варить супчики, робить каву вранці. На даний час у нього двійко повнолітніх дітей.
Молодший братик теж одружений, є двоє дітей. Коли він приїжджає з міста, мама їх вже чекає, кімната приготовлена, ліжко постелене. Невістка по дому абсолютно нічого не робить, навіть посуду не миє після себе. Мене це сильно дратує, а мама каже, що у неї ж діти. А дітям, щоб ви розуміли, 8 і 6 років!
Їдучи, все кидають, мало того, що весь цей час мама готує на всіх, так ще і наварює їм їжі з собою, щоб вони, приїхавши з дороги (75 км) НЕ варили суп.
І якщо мій старший брат дуже добрий і товариський в будь-якому стані, то молодший стовідсотковий егоїст. Грубо поводиться не тільки з мамою, але і з дружиною. Він не п’є і працює начальником в будівельній галузі. Коли ми їдемо разом до мами, я заправляю його автомобіль, і пару раз мені довелося вийти по дорозі і повернутися на маршрутці назад додому, образити мене по дрібниці йому нічого не варто.
Я не заміжня, мені 41 рік, тому мама каже, що якщо у мене своїх дітей немає, то я її ніколи не зрозумію. Мені її дуже жаль, що вона дозволяє так з собою поводитись. Але найгірше, що молодший брат вимагає від матері оформити заповіт на будинок на нього і його дітей, мотивуючи це тим, що у старшого великий двоповерховий будинок, я незаміжня і навряд чи коли вийду (це брат сказав при мені), тому мені досить однокімнатної квартири.
Старший брат проти, каже, що варто ділити порівну на всіх. Будинок будувався великий, розрахований був на всіх трьох дітей. Я бачу, що мама схиляється до того варіанту, який пропонує молодший брат. Я сказала, що прийму будь-яке її рішення, буду їздити, допомагати, але якщо не дай бог що трапитися і їй потрібен буде догляд, я не заберу її в однокімнатну квартиру і не приїду доглядати за нею в чужий дім.
Нехай розраховує на сина і невістку. Більше до цієї розмови ми не поверталися, не знаю, як поступить мама, може вже і дарчу написала. Я намагаюся їздити до мами, коли молодший брат не їде. Ми з ним спілкуємося, але відносини у нас важкі.
І з кожним роком, я все так собі думаю, може мені й пощастило, що я не заміжня і у мене немає таких дітей, як ми.
Миру та добра вам, дорогі читачі!
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Бажаєте бути в курсі всіх новин? Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням ibilingua.com
