Коли ми починали будувати свої стосунки, я знала, що у Вадима є двоє дітей від першого шлюбу. Андрійку минулого місяця виповнилося чотирнадцять, а Василині восени буде дванадцять. Вадим дітям допомагає, спілкується з ними, водить на всякі розваги. Я до цього ставлюся позитивно. Адже це його діти! Але я дружити з ними не збираюся. Ми і бачилися від сили раз п’ять.
До того моменту, поки колишня дружина Вадима не приперла до нас дітей на літні канікули. І не на тиждень або два, а відразу на всі три місяці. Ще й список склала, що купити треба до школи. Нормальний такий список: від планшета до шкарпеток.
Валентина, виявляється, хоче спокійно відпочити. Вона у нас дуже втомлюється. Працює консультантом в магазині. Аліменти за час канікул вона повертати не збирається.
Сказала, що це компенсує поїздку з дітьми на море. У неї відпустка була в травні, тоді і літали в Єгипет на сонечку собі грітися.
І що мені тепер робити? Терпіти чужих дітей у себе вдома? Тим більше мене злить цей факт, що мене про це ніхто не запитував дозволу, чи хочу я для себе таке літо, а можливо у мене інші плани?
Валентина завжди налаштовувала дітей проти мене. Казала, що це я зруйнувала їхню родину. Хоча ми з Вадимом познайомилися через три роки після їх розлучення.
Звичайно, всі знайомі жаліють бідолаху, і кажуть, як Валентині важко. Але я то знаю, що в усьому вона винна. Під час ремонту їх квартири Вадим отримав травму, після якої йому довелося заново вчитися ходити і жити. Валентина тоді сказала, що їй хворий чоловік не потрібен.
Відправила чоловіка до батьків, а сама давай собі на втіху жити. Коли Вадим встав на ноги, Валентина крутила вже третій роман. Діти розповіли, що спочатку у них жив дядько Толік, потім дядько Василь, а потім ще і дядя Андрій.
Вадим тоді пішов від неї з одною сумкою. Все залишив: квартиру, автівку.
Зараз я в декреті. Нашому синові майже рік. Живемо поки в моїй двокімнатній квартирі, будуємо дачу. І ось тепер в моїй затишній квартирі живуть ці діти. Діти, які мене недолюблюють. Діти, які скоса дивляться на свого братика…
Я для них – пусте місце. Сина відкрито не ображають, просто ігнорують. Василина може голосно включити музику, щоб розбудити Матвійка. Андрійко погані слова вживає, і то при мені, а потім каже батькові, що я неправду кажу, щоб Вадим гірше до нього ставився, любив тільки одного сина.
Батьки Вадима не можуть взяти до себе дітей. Там Вадима молодша сестра живе, яка тільки народила, з немовлям повно турбот. А мама Валентини мені заявила:
– А ти не знала, що виходиш заміж за чоловіка з дітьми?! Валентина і назавжди може дітей Вадиму віддати. Їм потрібна міцна чоловіча рука.
А я не можу, та й не хочу доводити, що Василина нишпорить у моїх коштовностях і косметиці, а Андрій може без дозволу взяти собі гроші. Ну не можу я сказати Вадиму, що його діти – погані.
Але бачити їх більше не можу.
Що мені робити? Чи повинна я тепер чужих дітей у своїй домівці?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – flowmummy
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
