Ми з Михайлом зустрічаємось майже рік. Ми з різних міст. Я з області, а коханий з невеличкого районного центру.
Нещодавно ми вирішили, що хочемо жити разом. Михайло доручив мені обрати самій орендоване житло, оскільки зараз дуже завантажений на роботі.
Я зі всім впоралася. Михайлу сподобалось. Але перед тим, як йти на такий крок, ми вирішили познайомитися з батьками.
З моїми Михайло познайомився ще раніше, на Різдвяні свята випала така нагода.
І ось в неділю відбувся такий хвилюючий для мене момент.
Прийняли мене батьки дуже гарно. До того ж, ми приїхали не на годинку і не на дві, а майже на три дні.
Михайло замаринував шашлик, ми мило посиділи і поговорили в перший день.
Майбутня свекруха виділила нам окрему кімнату, куди я одразу ж занесла свою сумку з деякими речами, але вирішила її не розпаковувати.
Ближче вечора нас в гості запросив до себе найближчий друг Михайла. Він вже одружений і виховує з дружиною дворічну донечку.
Ми купили в магазині деякі іграшки, фрукти, “червоненьке” і були готові до зустрічі.
Коли ми вийшли з квартири, я згадала, що залишила телефон, який заряджався в нашій кімнаті.
Михайло не хотів підійматися (ліфта там немає), тому я пішла сама.
Але в квартирі мене чекала несподіванка.
Підійшовши ближче до своєї кімнати, я зрозуміла, що там свекруха. Вона щебетала з кимось по телефону і водночас рилася в моїх речах.
– Та вона багачка, Люда. Ох і пощастило моєму сину!, – сказала майбутня свекруха пшикаючи моїми парфумами на свою шию.
Я стала, як вкопана. Ірина Павлівна ще деякий час рилася в моїх речах і косметичці.
Я ж тихенько, щоб вона не почула, вийшла з квартири.
Михайлу я нічого не сказала про маму.
– Телефон майже не зарядився. Я вирішила його не брати, – сказала я до коханого тремтячим голосом.
І ось майже тиждень я ходжу сама не своя.
Я розумію, що вона нічого такого поганого не зробила. Але все рівно неприємно.
Ми ще навіть не родичі, а в мене вже зіпсувалось до неї ставлення.
Боюсь, що буде дальше…
Автор – Наталя У
Передрук заборонений
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua