iBilingua

Шкодую лише про одне, що не послухав перед весіллям маму. Вона, як в воду дивилася. Але найбільше мене дивує, що я сам нічого в Марусі не запідозрив. І якби не це повідомлення, коли дружина у ванній була, я б і досі ці “роги носив”. Так, ми розлучилися, я плачу аліменти, але це, як в безодню. Златочці від цього не жарко, не холодно!

Ми з Марусею прожили разом дуже мало. Ще перед весіллям мене мати попереджала, щоб не зв’язував життя з цією жінкою – не послухав!

Після народження доньки почалися в домі “бурі”, стосунки зіпсувалися. Я не міг зрозуміти причини, адже я ні в чому не перечив дружині.

Якби не це повідомлення, яке прийшло Марусі, коли вона була у ванній кімнаті, я б і нічого не дізнався.

– Я вже на місці! Чекаю тебе! Цілую!

Я тоді таку “бурю” Марусі закотив. Тільки що з цього…

Все нажите розділили навпіл. Спілкуватися із донькою мені майже не давали. Натомість змусили платити аліменти. І постійно колишня дружина шантажує мене – якщо захочеш побачити доньку, то повинен заплатити більше, ніж треба.

Мені заради доньки не шкода нічого. Я їй ні в чому не відмовляю. При зустрічі дарую подарунки, воджу на майданчик, тільки Златка була ще зовсім крихіткою і до ладу не могла розповісти мені, як тепер їй живеться. Я був не те слово засмучений, коли бачив на вулиці свого суперника з коляскою, що гуляє разом із дружиною подвір’ям.

Минали роки, донька підростала. Нічого у моєму житті не змінилося. Хіба робота. Заробляю я непогано. І до колишньої дружини це дійшло. Коли я знову прийшов за дочкою, то запитав її:

– А в тебе вже є велосипед, який ти хотіла?

– Ні!, – заридала Златка.

– А мама тебе балує? Вона ж мала накупити тобі одягу в садок. Я їй хороші гроші дав, щоб ти нічого не потребувала.

– Нічого не купила. Лише новий планшет собі. Але мені не дозволяє ним користуватися. Ти можеш мені свій старий телефон подарувати? Я хочу грати у ігри.

А дядько Андрій тебе не ображає? Хвалить? – я вже не міг стриматися.

– Тільки обурюється весь час, каже, що терпіти мене не може. Сказав одного разу, щоб я з кімнати не виходила. Тим більше, коли матері немає.

– Не переймайся, люба. Все владнається. Давай сходимо в магазин за смакотою.

Я побачив, як дочка зраділа цій пропозиції.

На шляху ми зустріли нового чоловіка Марусі. Я намагався розповісти Андрію, що негідно так поводитися з дитиною, але той лише відмахнувся.

Розмови з Марусею теж не вийшло. Вона сказала, щоб я не вчив її, як бути і що робити. Що вона сама буде розпоряджатися грошима на власний розсуд. Я просто зобов’язаний платити Златі до вісімнадцяти років. Якщо я нахабнітиму, то вона заборонить мені бачити дочку.

Я був роздратований. Треба було щось робити. Я дуже шкодував, що колись не прислухався матері. Тож пішов до адвоката. Тільки той виманив у мене грошей, але нічим не допоміг.

Вже п’ять років минуло з того часу, як ми розлучилися з дружиною. Але із виплачуваних мною грошей до дочки нічого не доходить.

Читайте також: Коли на світ з’явилася Улянка, чоловік був на Бахмутському напрямку. Мене зустрічали з синьо-жовтими кульками і квітами куми, деякі друзі і мої батьки з села приїхали. Свекруха хоч і обіцяла, та не з’явилася. Сказала, що вмить погано стало. Сім місяців мене хватило пожити з дитиною під одним дахом з цією жінкою. Зрештою, я спакувала необхідні речі, взяла дочку і переїхала в село

Златка цього року в перший клас піде. Але на мої аліменти живуть приспівуючи колишня дружина із новим чоловіком.

Що робити в такій ситуації?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua