Коли ми з Іваном мали відгуляти весілля, а його на два роки молодший брат вже два роки, як зустрічався з дівчиною, свекруха зі свекром прийняли рішення продати свою трикімнатну квартиру в центрі Львова, купити собі в районному центрі, поблизу родичів, однокімнатну, а решту грошей розділити між синами. Це було геніальне рішення, але лише для одного з синів – мого чоловіка

Мої батьки живуть в селі, тому допомагати можуть лише продуктами, але ми і цьому раді.

Після весілля ми оформили іпотеку і таки здійснили свою мрію і придбали двокімнатну квартиру.

Грошей батьків Івана, якраз хватило на перший внесок і навіть більше.

Ми досі виплачуємо іпотеку, але живемо в своїй квартирі. На даний час я при надії, тому все складається добре.

Рідний брат Івана розписався з Оленою через два роки після нас, але гроші, які свекруха їм дала, вони розтринькали наліво і направо.

Поміняли собі автівку на кращу модель, накупили різних меблів в орендовану квартиру. А також рік за роком вони народили двох дівчаток.

Але знаєте, що мене дивувало, що в колясці, в якій їздила Аріна, вже не могла їздити Аміна.

Невістка все хотіла дуже модне і круте.

Я цього не розуміла, тому і не знала, що відповідати. В той час я виплачувала іпотеку і економила на всьому, а про дітей ми тоді й не думали, бо б не потягнули.

Але Юра з Оленою цим не переймалися.

Хвилюватись вони стали, коли гроші подаровані закінчилися.

Тут почала бідкатися свекруха, бо як так, бідна дитина, в Юри ж двоє дітей, їм треба допомагати.

Грошима сильно не допоможеш, так почала Ірина Василівна їздити до них в гості.

То підлоги мила, то з дівчатами гуляла, то їсти варила.

Ледь вона в них не жила. Але і тут урвалося, бо зліг її чоловік, мій свекор і потрібно було його пильнувати і догоджати.

І тут Юра почав говорити, що вони такі бідні і обділені. Ми, бачте, урвали гарний варіант з квартирою і ціни тоді не були високі, як після того, як вони весілля відгуляли.

Словом, почали вони жалітися матінці, що не вони гроші розтринькали, а так просто зорі зійшлися.

Але найголовніше нас чекало дальше.

Свекор хоч і лежачий, але ще живе. Свекруха світа білого не басить через цю ситуацію, а Юра раз у раз повторює і мені і Івану і мамі, що квартира, в якій батьки живуть, має бути лише на нього оформлена, бо ми дах над головою маємо, а вони ж ні. Все ж по-чесному…

Так образливо за цю ситуацію, ви собі й уявити не можете.

В нас теж скоро буде дитина. Цікаво, чи мені свекруха так буде допомагати, як молодшій невістці…

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”