Трохи смішно це звучить, але вперше за три роки спільного проживання, ми з чоловіком посварилися, а виною всьому стала – “окрошка”.
Моя історія не буде виглядати, як історія, скоріше, як запитання до інших жінок і чоловік в тому числі.
Почну з того, що в нас з чоловіком все чудово і навіть свекруха моя мені не дошкуляє і моя мама багато допомагала і допомагає.
Виховуємо з Владом синочка, якому в жовтні три рочки виповнилося.
Маємо свою квартиру. В чоловіка свій бізнес, я до декрету працювала бухгалтером, але коли появився синочок вирішила повністю присвятити себе сину і загалом сім’ї.
Чоловік приносить гроші, я ж підтримую домашній вогник. Готую, прибираю і можна сказати, дитина повністю на мені.
Відколи ми почали жити разом, ми жодного разу не розлучалися з чоловіком. Звичайно, було таке, що я їхала до бабусі в село на один день, чи до своєї мами, але перед тим я готувала для чоловіка їсти. Ну не любить мій Влад цю справу і я його розумію.
Ніколи в нас щодо готування не виникало суперечок. Чоловік завжди хвалив мої кулінарні здібності і все в нас було гаразд.
А місяць тому я з сином вирішила поїхати без чоловіка на курорт, що знаходиться в Закарпатті.
Син вже такий по віку, що можна поїздом з ним подорожувати.
На відпочинку ми пробули десять днів. Гарно там, і басейн і природа, річка. Краса неймовірна. Зарядилися ми з сином енергією на цілий рік.
Знаю від чоловіка, що він після того, як з’їв все мною наварене, щось собі готове купляв. Зараз з тим проблем нема, заходиш в супермаркет і вибираєш на любий смак.
Коли ми з сином вже мали повертатися, я попросила Влада приготувати для нас легенький супчик, щоб з дороги і я і син міг перекусити, бо купленим я сина кормити не буду.
Чоловік на диво легко погодився. Я зраділа і з нетерпінням чекала його “сюрпризу” дома.
Повернулися ми з сином о 20.00.
Ох, що мене чекало дома…
Чоловік потираючи руки запросив нас до столу і почав розливати по тарілочках… – окрошку.
Я не знаю як ви, але я цю “страву” їла в своєму житті вперше. В нас таке ніхто не варить. Я чула і знала приблизно, що воно таке, але ніколи навіть в очі не бачила.
Я відразу ж зрозуміла, що син це точно їсти не буде, тому в мультиварці почала готувати гречку, а сама, щоб не образити чоловіка, почала їсти ту окрошку.
В себе змогла закинути не більше трьох ложок…
Я не розумію, як це можна їсти. Я не хочу нікого образити, хто її готує і смакує, та мені це не зайшло, від слова – зовсім.
Я не хотіла чоловіка образити, але так вийшло.
– Я так старався для вас з сином. Я довго думав, що вам приготувати, а тут друг зателефонував, питає, що робиш. Я ж відповів, що думаю, що дитині і дружині приготувати, бо з дороги повертаються. Він і порекомендував в таку жару, що найкращим виходом буде – прохолодна окрошка!
Знаю, що він пів дня з нею возився, бо це справді затяжний процес, але як би я не хотіла, їсти я її не буду, не моя це страва. А Влад, як на зло, таку велику каструляку приготував…
Але чим потрібно було думати, щоб таке і дитині приготувати?
Словом, закінчилося все тим, що чоловік на мене образився і два дні нормально не спілкувався.
Зараз, дякувати Богу, все в нас добре, пройшло.
І ось в мене до вас питання. Є тут ті, хто готує і їсть цю страву?
І чи правий чоловік, що образився на мене?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
