fbpx
життєві історії
Коли ми з Віталіком познайомилися і наші відносини йшли до шлюбу, я дала собі слово, що прийму його маму. Що докладу всіх зусиль для того, щоб сподобатися їй, щоб Віталік не метався між двох вогнів. Але свекруха була гордою: – Мені що, схилятися перед тобою тепер? Це ти увірвалася в наше життя! Прийшла в мій будинок, ходиш тут, як королева. Командуєш у мене під носом. Сім’ю вона нормальну хоче. Ти мене повчи ще! Хочеш жити мирно? Мовчи! Ось і весь секрет!

Коли ми з Віталіком познайомилися і наші відносини йшли до шлюбу, я дала собі слово, що прийму його маму. Що докладу всіх зусиль для того, щоб сподобатися їй, щоб Віталік не метався між двох вогнів.

Коли я була маленька, моя бабуся воювала з моєї прабабусею – вони були невісткою та свекрухою, і їхні стосунки були жахливі.

Прабабуся була лежачою дуже літньою жінкою, а бабуся всіляко сміялася над нею: не годувала її, поки прабабуся НЕ начина вити на всю квартиру, не виносила горщик – він так і стояв у кімнаті прабабусі і виливав неприємне амбре. Улюбленими бабусиними словами були:

– Зажилась ти.

Я була маленька, пам’ятаю це не дуже чітко. Мама з татом тоді працювали, жили вдома у мами, а мене на день відводили до бабусі.

Коли прабабусі не стало, ми з батьками переїхали до бабусі. І знову почалися сварки свекруха-невістка. Бабуся не переварювала маму на дух. Під час їх сварок сусіди стукали по батареям, щоб вони обидві вже мовчали.

Коли мені було 14, не стало бабусі. З нею ще були не попрощались, як мама з посмішкою на обличчі почала викидати її речі. Вона, танцюючи, літала по квартирі і скидала все непотрібне: книги, журнали, одяг, рушники – все, чого хоч раз доторкалася бабуся, відлетіло на смітник.

Мама з татом тоді сильно сварилися через мамину поведінку. Тато дорікав її в нелюдяності, а мам кричала:

– Я впевнена, що я все правильно роблю.

Через півроку вони розлучилися, тата я більше ніколи не бачила.

Маючи перед очима такий приклад вибудовування сімейних відносин, я дуже старалася полюбити маму Віталіка. На жаль, виходило це в мене з рук геть погано.

Коли я уважно слухала її поради, вона невдоволено кривилася:

– Блокнот чому не взяла? Записувати треба, все одно не запам’ятаєш!

Коли я готувала, вона обурено говорила:

– Фу, ти це для свиней зварила?

Варто було мені підійти до чоловіка і обійняти його, як вона тут же обурювалася:

– Чому ти чіпаєш мого сина немитими руками?

Моє терпіння почало здавати і я перестала мовчати у відповідь. Після першої ж сварки, я задумалася: а адже все і йде до того, що ми загрузнемо в скандалах і ненависті.

Тоді я їй розповіла про те, що відбувалося в моїй сем’ї.Я сказала, що рано чи пізно вона постаріє і їй буде більше нема на кого розраховувати, крім як на мене. Я була щира у своїх почуттях:

– Ви – доросла мудра жінка. Чому ви не можете сісти і спокійно поговорити. Якщо вам хочеться зробити мені зауваження, скажіть його спокійним тоном. Кричучи, ви тільки провокуєте мене на відповідь агресію. Чого ви прагнете? Розлучення? Щоб ваш син був самотній? А якщо він з’їде разом зі мною? Ми з вами, рано чи пізно, розсваритися в пух і прах. Кому це треба? Від подібного ніхто не виграє. Давайте спробуємо жити нормальним сім’єю, без скандалів? Давайте спробуємо налагодити відносини, поки не пізно…

Вона слухала мене дуже уважно. У міру того, як я говорила, на її обличчі розквітала знущальна усмішка. Договорити вона мені не дала:

– Мені що, схилятися перед тобою тепер? Це ти увірвалася в наше життя! Прийшла в мій будинок, ходиш тут, як королева. Командуєш у мене під носом. Сім’ю вона нормальну хоче. Ти мене повчи ще! Хочеш жити мирно? Мовчи в ганчірочку! Ось і весь секрет!

Вона встала і пішла до себе в кімнату. Коли чоловік прийшов з роботи, вона заявила йому:

– Ти можеш залишитися, а щоб твоєї нахабної дружини тут і духу не було!

Подальші роки шлюбу ми з мамою чоловіка були «на ножах». Скільки нервів перемотали – років на 5 життя скоротили точно.

Коли свекруха захворіла, чоловік привіз її до нас. Я не змогла стримати торжествуючу посмішку – я була права! Мамі чоловіка ця посмішка не обіцяла нічого доброго. У глибині душі я розуміла, що ось він – мій шанс повернути все, але я з усіх сил тиснула подібні думки ще колись.

Я не хочу цього робити, не хочу радісно танцювати, як і не хочу виносити за неї горщики.

Ми знайшли свекрусі хорошу пару, яка буде дбати про неї за договором ренти. Нам її квартира потрібна, але не ціною догляду за матір’ю чоловіка, характер якої з роками ставав тільки гірше.

Як не дивно, свекруха, вперше в житті, мене підтримала. І вона – така одна. Всі друзі, родичі, знайомі, чоловік, діти – все мене засуджують за те, що я відмовила в догляді мамі чоловіка.

Тільки я не спостерігала цілу чергу, хто б позалицятися за нею навіть заради квартири – все відмовилися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page