Коли ми залишилися зі свекрухою наодинці, вона знову завела стару пластинку, що хоче онуків. Я їй пояснила, що вчуся, хочу власний бізнес, і взагалі, діти не входять в мої плани. З Орестом ми про все домовилися ще перед весіллям. Та свекруха не здається. – До тебе в мого сина таких “заскоків” не було. Ти повинна переступити через себе. Що це за сім’я – без дітей? – Я вважаю свою свекруху застарілою.
Мені дуже неприємно вислуховувати від свекрухи її “повчання”.
Мені 26 років. Заміжня.
З 15 років я знала, що не хочу дітей. Я походжу з не дуже хорошого середовища, з дитинства мені не вистачало любові, ніжності, розуміння, і, напевно, в рамках захисного механізму у мене немає бажання мати власних дітей.
Орест знав це з самого початку, він підтримує мене і не наполягає на батьківстві. Ми вирішили жити в своє задоволення.
Але свекруха цього зрозуміти і прийняти не хоче.
Це жінка, яка прожила життя і знає, як для нас буде краще.
Кожного разу, коли ми бачимося, вона піднімає тему онуків.
На цих вихідних ми їхали до них в село в гості. І ось коли ми залишилися з нею наодинці, вона знову завела стару пластинку, що хоче онуків.
Я хотіла пояснити їй, що все ще навчаюся, що я також хотіла б пройти деякі додаткові курси і, зрештою, відкрити власний бізнес, і що сім’я для мене наразі на останньому місці.
Але Валентина Сергіївна й чути про це не хотіла і почала розповідати, що до тридцяти не думала ні про що, крім дітей, що це є закладено у кожної жінки і все таке інше.
Я пояснювала їй причини, чому це так – що я не люблю дітей і не хочу їх мати, це для мене нічого не означає. Що я хочу присвятити своє життя іншим речам і т.д., а вона, що це егоїзм і що діти повинні бути в кожній сім’ї.
Валентина Сергіївна запевняє мене, що в її сина ніколи не було таких “заскоків, і що це я на нього погано вплинула. І насправді це я повинна була переступити через себе і таки подарувати йому дітей, а бабусям і дідусям – онуків.
За її словами ніякий бізнес не зрівняється з відчуттям материнства. Але в мене це працює в іншу сторону…
Я її не розумію. Чому вона не може змиритися з нашим вибором? Адже це моє життя і вона не має права нічого мені нав’язувати. Але це мене страшенно дратує і засмучує водночас.
У вас є подібний досвід зі свекрухою?
Що їй сказати наступного разу, як їй це в пів слова пояснити, щоб вона вже заспокоїлася з внуками?
Чи я справді чиню не гарно по відношенні до чоловіка і його батьків?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”