Коли ми залишилися зі свекрухою наодинці, вона знову завела стару пластинку, що хоче онуків. Я їй пояснила, що вчуся, хочу власний бізнес, і взагалі, діти не входять в мої плани. З Орестом ми про все домовилися ще перед весіллям. Та свекруха не здається. – До тебе в мого сина таких “заскоків” не було. Ти повинна переступити через себе. Що це за сім’я – без дітей? – Я вважаю свою свекруху застарілою

Коли ми залишилися зі свекрухою наодинці, вона знову завела стару пластинку, що хоче онуків. Я їй пояснила, що вчуся, хочу власний бізнес, і взагалі, діти не входять в мої плани. З Орестом ми про все домовилися ще перед весіллям. Та свекруха не здається. – До тебе в мого сина таких “заскоків” не було. Ти повинна переступити через себе. Що це за сім’я – без дітей? – Я вважаю свою свекруху застарілою.

Мені дуже неприємно вислуховувати від свекрухи її “повчання”.

Мені 26 років. Заміжня.

З 15 років я знала, що не хочу дітей. Я походжу з не дуже хорошого середовища, з дитинства мені не вистачало любові, ніжності, розуміння, і, напевно, в рамках захисного механізму у мене немає бажання мати власних дітей.

Орест знав це з самого початку, він підтримує мене і не наполягає на батьківстві. Ми вирішили жити в своє задоволення.

Але свекруха цього зрозуміти і прийняти не хоче.

Це жінка, яка прожила життя і знає, як для нас буде краще.

Кожного разу, коли ми бачимося, вона піднімає тему онуків.

На цих вихідних ми їхали до них в село в гості. І ось коли ми залишилися з нею наодинці, вона знову завела стару пластинку, що хоче онуків.

Я хотіла пояснити їй, що все ще навчаюся, що я також хотіла б пройти деякі додаткові курси і, зрештою, відкрити власний бізнес, і що сім’я для мене наразі на останньому місці.

Але Валентина Сергіївна й чути про це не хотіла і почала розповідати, що до тридцяти не думала ні про що, крім дітей, що це є закладено у кожної жінки і все таке інше.

Я пояснювала їй причини, чому це так – що я не люблю дітей і не хочу їх мати, це для мене нічого не означає. Що я хочу присвятити своє життя іншим речам і т.д., а вона, що це егоїзм і що діти повинні бути в кожній сім’ї.

Валентина Сергіївна запевняє мене, що в її сина ніколи не було таких “заскоків, і що це я на нього погано вплинула. І насправді це я повинна була переступити через себе і таки подарувати йому дітей, а бабусям і дідусям – онуків.

За її словами ніякий бізнес не зрівняється з відчуттям материнства. Але в мене це працює в іншу сторону…

Я її не розумію. Чому вона не може змиритися з нашим вибором? Адже це моє життя і вона не має права нічого мені нав’язувати. Але це мене страшенно дратує і засмучує водночас.

Читайте також: В неділю свекруха купила собі в торговому сукню, а вже в понеділок з нею приперлася до мене. Річ в тім, що вона виявилася замала. Чек Лідія Григорівна не зберегла. І іншого виходу, ніж “втулити” її мені, вона не знайшла. Ну уявіть собі, між нами різниця в сорок років. Але це ще пів біди. Мене з дитинства “любить сонечко”. І ось, щоб це “неподобство” – веснянки, приховати я маю змащувати їх сметанкою

У вас є подібний досвід зі свекрухою?

Що їй сказати наступного разу, як їй це в пів слова пояснити, щоб вона вже заспокоїлася з внуками?

Чи я справді чиню не гарно по відношенні до чоловіка і його батьків?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua