Я старалася перекрити недостачу батьківської любові своєю. Лише тепер я зрозуміла, як помилялася
Коли на світ з’явився Андрійко мені було вже за тридцять. Чоловіка не було, тому прийшлось виховувати сина самостійно, але це була моя мета – стати мамою, вона здійснилася, і мені вже нікого і нічого не було потрібно.
З вихованням мені добре допомогла моя мама, яка підтримувала і завжди давала добру пораду. Мама взагалі в мене строга, ому син ріс справжнім мужчиною, не балувався.
Навчався Андрійко відмінно, займався спортом, ходив на бальні танці, щороку возили його на море. Взаєморозуміння було завжди хороше, приділяли йому багато часу. Я разом з ним їздила на змагання, на каток ходила, бабуся в настільні ігри грала, гуляла з ним.
Зараз він проявляє егоїзм і байдужість по відношенню до нас, взагалі ні в чому не допомагає, навіть дзвонить дуже рідко бабусі. Постійно просить гроші на витрати для себе. Я завжди йому давала, але просила бути більш чуйним до бабусі, частіше ходити, іноді допомогти по господарству (вона в приватному будинку зараз окремо від нас живе).
Але отримавши гроші, Андрій обіцянки не виконує, все такий же самолюб. А зараз і зовсім, просить купити йому автівку, бо всі його друзі мають, а він бачте ні. Я не можу собі дозволити такої покупки. Він це зрозумів і давить на жалість. На даний момент не розмовляє зі мною…
Я дуже здивована від його поведінки. Андрій був чуйною дитиною, зразковим сином та онуком. Коли ми упустили в його вихованні? Як достукатися до нього? Бесіди не допомагають. Залишається тільки відмовляти йому в грошах, на мої слова, щоб трохи підробляв, Андрій каже, що треба університет спершу закінчити, а потім про роботу думати.
Ось і поговорили…
Я думаю, що вся справа в тому, що Андрію не хватає чоловічої уваги. Все ж у дитини має бути, як мама так і тато. Одна стать не може додати за іншу. Переконалася на власному досвіді…
Фото спеціально для bilingua
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
