Моя свекруха не полюбила мене з першого погляду. Коли ми ще тільки зустрічалися з майбутнім чоловіком, вона вже тоді активно шукала мені заміну.
Приводила додому дівчат з роботи, розхвалювала сина, була з ними добра, весела та ласкава. Але це, і багато іншого, набагато гірше, я дізналася набагато пізніше.
Якимось внутрішнім, жіночим чуттям вона зрозуміла, що в нього все дуже серйозно. Мені здається, не важливо з ким би він був, головне, щоб не зі мною.
Налаштувала проти мене його сестру та бабусю. Удома в нього я не була жодного разу. Далі-гірше. Коли він повідомив мамі, що зробив мені пропозицію, і ми подаємо заяву до РАГСу, вона сховала його паспорт.
Розписувалися ми військовим квитком. Проходячи повз мене, його бабуся, шипіла образи. Сама свекруха почала закидати мою маму образами, листами
Це було дуже неприємно. Мати мовчала. Не розповідала не йому, не мені. Вона бачила, що нам і так важко, не хотіла нас засмучувати. Ці листи я знайшла випадково, десь за рік.
Вона ображалася на сина, не розмовляла – нічого не допомагало. На весілля його рідня не прийшла. Натомість ми святкували три дні. З моїми рідними – вдома, з друзями – на природі та у ресторані – з усіма.
Коли ще йшла підготовка до весілля, я дізналася, чекаю на дитину. Свекруха стверджувала, що дитина не його. Що треба почекати, подивитися на когось схожий, дізнатися.
Але чоловік знав, що в мене нікого до нього не було. Вона вдавалася до мене, коли він був на роботі, та скандалила на весь під’їзд.
Припускаю, що вона цього й домагалася. Чоловік постійно заступався за мене. Звичайно, винною в тому, що син ТАК розмовляє з матір’ю, залишилася — Я. Ну і нехай, навіть не знаю, кому з нас із чоловіком було важче.
Коли народилася наша красуня — до лікарні подивитися на неї, прийшла тільки його бабуся. Вона була дуже зворушена, зі сльозами на очах. Ми одразу порозумілися, пішли на зустріч один одному.
Бабуся дуже полюбила та прив’язалася до онучки. Надалі вона подарувала нам із чоловіком та доньці квартиру.
Але коли я, на прохання бабусі просила доньку понянчиться, тут же прискакувала сестра чоловіка, і влаштовувала скандал, що бабуся стара, у неї тиск, а нам, таким безсовісним, аби збагрити дитину хоч комусь. Загалом, непорозуміння тривали. Дочка, справді красуня.
Я завжди кажу чоловікові, що вона уособлення його любові, така ж добра і гарна. І група в неї чоловіка, і вся вона в тата. Зі свекрухою не спілкуємося ні я, ні донька.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
