Коли Настя з Віталіком побралися, всі подруги дивувалися, що не видно між ними того справжнього кохання, що жити їм буде важко. – Ось у мене з Максимом, ще те кохання – здалеку видно. – Згодом наступили дев’яності. Віталіку зарплату стали затримувати. Настя, щоб прокормити двох дітей, звільнилась з садочка, і кожного дня торгувала на базарі. Більшість їх знайомих в той час розлучилося. – А для чого такий чоловік, якщо грошей не приносить?
***
Настя працювала в дитячому садку, а Віталік робив кар’єру в поліції. Їх познайомили батьки, і через місяць вони одружилися. Без пишного весілля. Зібрали тільки вузьке коло родичів. І вже тоді гості помітили, що немає між ними того сполучного почуття любові, яке так властиво молодим сім’ям…
Було відчуття, що Віталік і Настя зійшлися, бо так треба. Просто треба створювати сім’ю, і, розглянувши кандидатури один одного, затвердили себе в ролі чоловіка і дружини.
Не розумію, як так можна жити – без любові?
– Осудливо дивилася на Настю подруга Уляна, –
Ми з Максимом просто надихатися не можемо один на одного. Це ж таке щастя – любити!
Настя тільки знизувала плечима і намагалася не звертати уваги на розповіді друзів про палке кохання.
Коли настали 90-ті роки, почалися затримки зарплати. Настя на той час встигла народити сина і дочку; після декрету вийшла на роботу. Свою крихітну зарплату вона хоча б іноді бачила, а от чоловікові в поліції затримували гроші за пів року.
Подруги Насті, які так любили своїх чоловіків, незабаром розлучилися. Причина одна: чоловік не приносить грошей. Любов відразу зникла, як тільки на підприємствах перестали видавати зарплати.
Навіщо він мені потрібен, якщо не може грошей заробити.
– Часто говорили жінки.
А Настя залишила роботу в дитячому саду і пішла торгувати на ринок. Вона брала речі під реалізацію і стояла на ринку в будь-яку погоду. Влітку задушлива спека, взимку мороз за 20-ть градусів. Знайомі ледь впізнавали Настю, закутану в шаль і взуту у валянки. Але зате це були реальні гроші, хоч і невеликі, на які можна купити їжу і заплатити за шкільні обіди дитини.
Минали місяці і роки, Настя стояла на ринку, Віталік ловив шахраїв. Тільки час тоді був такий, що цих, насилу, спійманих, на другий же день випускали. У Віталіка і його колег – таких же підлеглих – опускалися руки. Зціпивши зуби, вони знову їхали на затримання і виконували свою роботу іноді ціною власного життя.
На одному із завдань Віталіку стало погано. Начальство відразу оголосило його героєм. Але щоб герой хоча б вижив, Настя кілька ночей поспіль чергувала біля чоловіка. Вдень вона стояла на ринку, а ввечері йшла до чоловіка, до цього встигнувши приготувати обід дітям. А потім кожен день приносила чоловіку домашню їжу.
Коли Віталік встав на ноги, повернувся в поліцію. На той час економічна ситуація в країні стала налагоджуватися; почали наводити порядок і в поліції: Віталік став вчасно отримувати зарплату. Кар’єра його теж пішла в гору. Незабаром він став приносити в сім’ю хороші гроші. І Настя пішла з ринку і повернулася в дитячий сад вихователем.
Коли діти виросли, у них вже була трикімнатна квартира, дорога машина, щороку їздили разом у відпустку. Дочка вийшла заміж, син вступив до інституту.
Частенько, коли жіночий колектив збирається разом, колеги по роботі скаржаться, що неможливо знайти хорошого мужика. Багато розлучилися давно – ще в 90-і роки, коли чоловіки перестали приносити гроші.
Добре тобі, Настю.
– Кажуть колеги.
Відхопила он мужика і живеш собі, як у Христа за пазухою: зарплати у них в поліції зараз он які великі.
Настя спокійно слухає своїх колег і розлучених подруг і тільки посміхається. Вона-то знає ціну свого благополучного життя.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
