Одружилися з Володимиром вісім років тому. Свекруха відразу ж завела розмову про онуків. Я не стала приховувати від неї, що взагалі не хочу дітей, принаймні, поки що. Вона сильно образилася, сказала, що мені не потрібно було виходити заміж взагалі, а за її сина особливо. Він єдина дитина в сім’ї, і батьки чекають онуків.
Спочатку у нас не було свого житла, потім виплачували квартиру, робили ремонт, було якось не до дітей. Та й звикли жити без них, менше турбот і проблем. Але свекруха не вгамовувалася. Дійшло до того, що перестала зі мною спілкуватися, а Володі весь час твердила, що я йому не пара.
Одного разу Володі подзвонила його двоюрідна сестра і сказала, що свекруха запропонувала переписати на неї квартиру, дачу, щоб не дісталося мені після того, як її не стане. Та відмовилася, сказавши, що у неї є син. Мабуть не хотіла влазити в конфлікт з родичами. Ми зробили вигляд, що не знаємо про це, мовчала і свекруха. Через місяць я дізналася, що чекаю дитину. Це було несподівано для нас з Володимиром, але ми зраділи. Так народився Костик.
Я думала, що свекруха зрадіє, змінить своє ставлення до мене, але стало ще гірше. Коли Наталя Олегівна приїхала подивитися на новонародженого, сказала біля всіх родичів: “Це я їх налякала, інакше так би і прожили бездітними. Майно для моєї невістки виявилося дорожчим принципів”. Мені було дуже неприємно це чути, але я промовчала.
Зараз Костику вже другий рік пішов, його бабуся, так мріяла про онука, не знаходить час приїхати до нього, посидіти, поняньчити. Володя каже, що якби дитина народилася відразу, у неї було б інше ставлення до неї. Мене вона не помічає, як і раніше. Я відповідаю тим же.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
