Коли Наталя побачила, хто саме прибрав до рук її чоловіка, закипіла від злості. Це була та сама Люба, з якої всі, в тому числі і сама Наталя, насміхалися в школі.
Містечко у нас невеличке, всі одне одного знають. Жила в нашому місті одна звичайнісінька дівчина. Я зараз спробую її описати: дівчина була на вигляд непоказна, з дуже довгим носом, рудими бровами і обличчям з веснянками.
Щиро кажучи, зовнішність у дівчини була дуже специфічна.
З дитячих років до неї всі місцеві дітлахи ставилися, м’яко кажучи, не дуже. Діти її завжди дражнили: Люба – мавпочка, довгоноса Любка, Любка – коноп’янка.
Це найчастіші прізвиська, які дівчині доводилося чути на свою адресу. Проте найлютішим ворогом Люби була дівчинка, яку звали Наталя.
Наталя була справжньою красунею і про неї мріяли всі хлопці в їхньому дворі, але характер у неї був не мед, вона була дуже зла і шкідлива.
Наталя як могла завжди насміхалася з однокласниці. Злісна красуня так сміялася з дівчинки, що та відмовилася ходити до школи, через що батькам довелося перевести її на індивідуальне навчання.
Дівчина так і не стала красунею, але все ж таки її зовнішність стала більш приємною. Проте з дитячих років відчуваючи свою неповноцінність, Люба підкоряла оточуючих вихованням та освіченістю. Після того, як вона відучилася в школі, Люба закінчила економічний університет і прийшла в офіс, де на неї фактично ніхто не звертав жодної уваги.
Колеги поставилися до дівчини абсолютно байдуже. Директором фірми, де працювала Люба, був її ровесник, який дуже вимогливо ставився до своїх співробітників. Всі його співробітники трохи побоювалися і знали, що краще свою роботу робити якісно, тому що можна отримати по перше число.
Якось Люба готувала квартальні звіти і затрималася в офісі. Вона була певна, що зараз в офісі нікого немає. Як же дівчина здивувалася, коли вона побачила Андрія Степановича у його кріслі. Чоловік сидів у своєму кабінеті і над чимось розмірковував.
Я думаю, що зараз уже ніхто не згадає з молодих людей, з чого почалася їхня розмова, але те, що вона була цікавою як для нього, так і для неї – не секрет. Потім директор почав частіше заходити в бухгалтерію та вітатися з Любою.
Від колег дівчина дізналася, що начальник одружений, але його сімейне життя не задалося. Від чоловіка дружині потрібні були тільки його гроші, а як людина він її зовсім не цікавив.
Згодом був перший поцілунок, Андрій Степанович сам поцілував дівчину. Він боявся, що вона втече, але цього не сталося, і вона йому відповіла. Вранці наступного дня хлопець вирішив, що розлучиться з дружиною.
Люба тільки один раз бачила дружину свого начальника і ледь не втратила дар мови. Яким же сильним був її подив, коли вона в дружині коханого впізнала ту, яка сміялася над нею все дитинство.
У той день розлючена Наталя принеслася в офіс і почала ображати Любу, чоловік не став мовчати, а просто сказав все що думає з цього приводу, прямо в очі.
Вже за рік Люба стала дружиною Андрія Степановича і ні секунди про це не пошкодувала.
Фото ілюстративне
