iBilingua

Мене звати Наталя і мені 44 роки.

Хотіла б вам вилити душу, бо вже не знаю як маю справитись з цією ситуацією сама. Проблема в мене з рідним братом Степаном.

З братом у мене ніколи не було особливо приємних стосунків, ми не розуміли один одного ще з дитинства.

У мене є ще дві сестри, з однією з яких у мене схожі стосунки, але мене це не хвилює, тому що вона живе за кордоном, і ми з нею не спілкуємось, інша сестра живе недалеко від мене, і я з нею чудово ладнаю.

Мої стосунки з братом зіпсувалися, коли, на жаль, батько серйозно занедужав.

Мій брат Степан живе з дружиною і дітьми у наших батьків в селі. Степан постійно просив у мене гроші. Він весь час наголошував, що це не йому потрібно, а батькам.

Особисто мама чи тато жодного разу мені не говорили, щоб я їм дала якусь суму. Так, вони, як і будь-які пенсіонери, час від часу жалілися, що їм не вистачає пенсії.

Я коли їхала в село, завжди старалася їм купити щось необхідне. Татові шкарпетки, мамі колготи. Ну це я так, в загальному. Звичайно, везла ще й повну торбу продуктів. Оскільки в брата є діти, я завжди везла багато фруктів і солодощів.

Я вважаю, що це вже мій великий вклад. Але це лише моя думка. Степан так не вважав і не вважає досі.

Тому я, не зважаючи на те, що ми з чоловіком не багачі, намагалася брату “для батьків”, пересилати кожного місяця на карту тисячу, а то і дві.

Якщо я не надсилала довго, Степан мені дзвонив і нагадував, що в мене ще є батьки, яким необхідно щось там купити.

Коли не стало нашого тата, всі ми це дуже важко пережили.

Мій брат одразу почав домовлятися про прощальну церемонію і вимагав від мене двадцять тисяч гривень.

Все це збіглось з початком повномасштабного вторгнення. В чоловіка було дуже мало замовлень, він столяр. В мене також зарплата зменшилась в рази. Ми і справді ледь кінці з кінцями зводили.

Я тоді не витримала і сказала, що хіба по світу піду з простягнутою рукою. В нас справді не було лишніх і сто гривень.

Степан сказав мені позичити десь, я не погодилася. Ви собі тільки уявіть, така складна ситуація в Україні, ну хто піде мені на зустріч? Та й чим потім віддавати?

Тоді я насмілилась запитати у брата, чи допоможе нам сестра, яка давно живе в Італії. Степан відповів, що вона завжди пересилала йому кошти для батьків, і щоб я навіть не думала, її сума була в рази більша. Приїхати попрощатись з батьком в неї не вийшло, але кошти зі свого боку вона перевела.

Я впевнена, що цієї суми було достатньо, щоб брату все організувати, але він наполягав і на моїх грошах. Навіть наголошував на людях, які могли б мені позичити.

Вже рік, як тата з нами немає, мама залишилася одна. Але мій брат не змінився і він все ще кожного місяця вимагає від мене грошей.

Читайте також: Коли я в загальному коридорі пилосила, зі своєї кімнати невістка сонна вискочила, і попросила відкласти цю шумну роботу на декілька годин. Буцімто я їй спати заважаю. Я ж їй нормальною мовою сказала, що всі люди прибирають в першій половині дня, а в другій я також хочу відпочити перед телевізором. До того ж в третій годині починається мій улюблений фільм. Прийшлося до сина дзвонити, так вона мене засмутила

Мені нічого не залишається, як кожного місяця віддавати останні гроші брату, як він каже тепер, для мами.

Я не знаю, скільки часу ще буду мовчати. Мені здається, що брат нами просто маніпулює.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua