Чомусь я з першого дня знайомства вважала невістку не парою своєму синові. Може тому то я й хотіла показати своє ставлення до неї відразу. Я не хотіла нічого приховувати.
Коли Василь після весілля привів Олену до мого будинку, проблеми взаємин наростали, як снігова куля. Невістка нічого не вміла робила, а мені нічого не залишалося, як всьому її вчити. Але самі знаєте, яка зараз молодь. Їм це не подобається. І ось Олена на мене злилася.
Як не як, а це моя хата і мої закони. Якщо вони вирішили вже жити зі мною, то нехай звикають.
Я з закритими очима можу вечерю приготувати. Я знаю, що каструлі в одному місці, горнятка в іншому… А з приходом другої господині все змінилося. І кого б це не злило, скажіть мені?
Мій син будівельник. І ось підвернулось йому гарне замовлення. І все б добре, та треба було їхати до самого Києва.
Він коли їхав на деякий час, то попросив мене в мирі жити з Оленою. Зробили з мене казна-кого. Та я ніколи злою людиною не була. Це від Олени можна чекати чого завгодно.
Але Василь ніби у воду дивився. Не зійшлись ми характерами, і хоч ти що роби.
Олена працює в ресторані. В п’ятницю в них було якесь серйозне замовлення, тому приїхала вона на таксі і доволі пізно. Ну а в суботу в мене завжди день прибирання. Я ж спершу пил витерла, на кухні все перемила, а вже в самому кінці, взялась за пилосос. Ну не буду ж я чекати пів дня, поки моя невістка виспиться.
І ось коли я вже в загальному коридорі пилососом працювала, зі своєї кімнати невістка сонна вискочила, і попросила відкласти цю шумну роботу на декілька годин. Буцімто я їй спати заважаю.
Я ж їй нормальною мовою сказала, що всі люди прибирають в першій половині дня, а в другій я також хочу відпочити перед телевізором. До того ж в третій годині починається мій улюблений фільм.
– Невже вам байдуже, що я пів ночі працювала, і тепер хочу виспатися?, – прошипіла невістка.
– Це моя хата і мене нічого не цікавить. Не подобається, то прошу дуже, тебе тут ніхто не тримає. Якщо чесно, то я б добре на місці Василя за тобою простежила. А то не знати чим ти там займаєшся, – але я сказала правду. Я не ходила кругами.
Олена на мої слова мені відповіла в рази більше і голосніше. Сказала, що я її не поважаю, і ще багато всякої небилиці.
Я цього не витримавши взялась за телефон і набрала сина. А чого я маю в своєму домі таке терпіти?
– Я не хочу бачити у своїй хаті твою жінку! Ти уявляєш що вона мені каже? Що живе не зі мною, а зі своїм чоловіком! – намагалася я донести правду своєму сину і відкрити йому нарешті очі.
Але син мене сильно здивував.
– І що ж Олена, неправильно сказала?, – почула я…
– Так і є, нарешті вона трохи стала сміливішою. Я дуже радий!
І тут я зрозуміла, що цій дівиці нема чого перечити. Зараз та молодь така мудра, що спасу немає.
Я вирішила дочекатися сина і тоді вже обговорити з ними двома. Або ж вони йдуть на орендовану квартиру, або ж живуть за моїми правилами.
Я вже не дівчинка, щоб мною крутили вліво чи вправо.
Хіба я не права?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
