iBilingua

Цій історії вже вісім років, але чогось мені захотілося описати її саме тут і саме зараз.

Заміж я виходила вже при надії. Дмитро не задумуючись попросив моєї руки. Я в той час ще навчалася на останньому курсі.

І хоча мені було вже не до весіль і гулянь, чоловік наполіг на невеличкому, але все ж святкуванні в ресторані.

Мій животик з-під пишної сукні вже добряче проглядався, але я цим не переймалася. Було цікаво та весело. Тамада організовував різні конкурси, всі гості співали і веселилися.

Ще до весілля Дмитро наполіг, щоб я переїхала жити в їх з мамою квартиру.

З першого знайомства з Аллою Петрівною я зрозуміла, що жінка вона заздрісна, владна, і дуже сильно любить гроші. Однак я не здогадувалася наскільки…

Коли тамада озвучив в ресторані, що пора вітати молодят, моя свекруха першою взяла в руки мікрофон, і зі сльозами на очах почала промову. Після довгих і красивих побажань Алла Петрівна заявила, що жодного подарунка чи грошей не даруватиме нам, і вручила просту листівку, де красувалися дві золоті обручки і букет квітів.

– Я вам свою квартиру надала для життя, на ресторан трохи грошей виділила. Це все разом коштує чимало. Тож грошей від мене не чекайте. Думаю ви знаєте і розумієте, що моя допомога найкращий подарунок в такий важливий для вас день!

І ми з Дмитром і всі гості були здивовані такою промовою Алли Петрівни, проте я вирішила промовчати. Що тут ще скажеш. Хоча було дуже важко все це вислуховувати.

Але Дмитро не такий як я. Він не стримався після почутого від рідної людини.

– Твоїх грошей нам з Людмилою не треба! А за квартиру ми тобі віддаємо три тисячі щомісяця на комунальні витрати, та й продуктів багато купуємо. Батьку було б соромно за тебе!

Після весілля ми прожили зі свекрухою всього два місяці. Моя бабуся переїхала жити в село до рідної сестри, віддавши нам свою однокімнатну квартиру.

Читайте також: Коли ми в черговий раз відвідали лікаря, він сказав, що Софія повністю здорова і готова хоч “сьогодні” стати мамою. І в той момент він переключився на мене. Я не став мовчати і відразу ж сказав, що в моїй родині ніколи з цим проблем не було. У мене ще є два брати і сестра, і на даний час вони виховують чудових діточок. Я був впевнений, що треба просто почекати. Та дружина вирішила це питання в інший спосіб

Через три роки ми її продали, доклали, і купили двокімнатну.

На даний час ми з Дмитром виховуємо двох діточок.

Свекруха з нами спілкується і приходить до онучок в гості.

Просто, про гроші ми ніколи мови не заводимо, і жодної копійки від неї не беремо, хоча та не раз намагалася нам їх “втулити”

Ось така у мене “добра” свекрушенька. Але нехай там, Бог їй суддя. Головне, що ми здорові та щасливі!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua