iBilingua

Сьогодні моя історія про мою невісточку, зазвичай читаю в історіях, як свекрухи незадоволені своїми невістками, чи навпаки. А я хочу вам розказати, яка чудова дитина мені дісталась.

Так склалось життя, що свого єдиного сина я виховувала без чоловіка, одного разу він пішов в далеке плавання, і так і не повернувся.

Чи важко мені було? Звичайно, бувало по-різному, та вже згодом я зрозуміла, що для хлопця потрібен батько, мужчина. який би його навчив елементарної роботи, яку має вміти кожен чоловік.

Мій син змалечку дуже любив допомагати мені на кухні, пекти, готувати їжу. Тому сьогодні він вам приготує їсти не гірше, ніж будь-яка господиня. Та ось до майстерських справ то тут у нас затори.

Але я не переймаюсь сильно з цього приводу, адже мій син вивчився, і тепер достойно заробляє, може собі дозволити замовити певну службу, в наш час можна все, лиш би гроші були.

Якось мій син привів додому дівчину до мене на знайомство, та скромністю вона не виділялася. Язик в неї підвішений, біля мене вона зовсім розкуто себе поводила, в якійсь мірі мене це насторожувало і лякало, адже мені доведеться з нею жити під одним дахом, якщо вони надумаються створювати сім’ю.

Та наші зустрічі ставали все частішими, і згодом я зрозуміла, що Наталка найкраща партія для мого сина. Своїм “бійцівським” характером, вона прокладе шлях там, де не зміг би мій Роман, так звати мого сина.

Невдовзі діти стали на рушничок щастя і переїхали жити до мене. З першого дня в нас не було жодної конкуренції, чи суперечки. Коли щось було не так, ми постійно знаходимо компроміси.

Моє життя стало набагато веселішим, таким рухливішим, адже Наталка постійно нас кудись з Ромою тягне в мандри.

Ніколи не відчувала що заважаю їм, чи вони мені. Навпаки, моє життя замайоріло яскравими фарбами, наче нова молодість до мене повернулась.

Читайте також: Коли я приїжджала з Італії, то часто їздила до сватів в село. Я допомагала як на городі, так і фінансово чи подарунками. Мені справді їх шкода. Люди сильно наробляються. А три місяці тому в старшої дочки був ювілей. Я приїхала на дві неділі, щоб побути з рідними людьми. Звісно, на вихідні поїхали і до сватів. Набрала в торбу різного “італійського” і по дорозі в супермаркет заїхали. І треба ж мене було зайти в цей сільський магазин і все почути на власні вуха!

Ми постійно з Наталкою радимось одна з одною, у будь яких питаннях. Навіть не знаю, чим заслужила я таку донечку для себе і хорошу супутницю життя для сина.

Іноді мені здається що багато суперечок виникає між свекрухою і невісткою в небажані поступитись принципам одна одній, або в небажані прислухатись одна до одної.

А це все гонор, якщо його вчасно прибрати, може вийти дуже гарна сімейка, на кшталт нашої.

Чи не так?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!