iBilingua

Таки прилетіло “бумерангом” Вікторії, і нічого, що з того часу минуло довгих дев’ять років.

Ми з чоловіком і маленьким сином жили в Донецьку. Коли все почалось в 14 році, ми виїхали, залишивши там все. Правда, квартиру ми орендували, а ось з меблями і деякою технікою довелось попрощатися.

Живемо ми на даний час в Києві.

Рідний брат чоловіка також вивіз звідти свою сім’ю, але живуть вони в Хмельницькій області.

Віка його швачка, а сам Сергій займається ремонтом кондиціонерів.

Ще як ми тільки з Володею стали на рушничок щастя, його брат позичив у нас п’ятдесят тисяч гривень на розвиток бізнесу. Час минав, а про ці гроші Сергій і згадувати не хотів, завжди старався минати нашу квартиру.

В нас все було по фінансах добре, тому ми і не наполягали на поверненні.

Та коли всі ми роз’їхалися по Україні, то стало дуже важко.

Чоловік працював, але грошей не хватало. Нашому сину був всього рочок.

Потрібно було і квартиру оплатити і їсти щось купити, про одяг я вже мовчу, благо, моя рідна сестра спакувала багато речей і передала мені поштою. Ми ж почали життя в Києві з чистого листа.

Коли стало вже геть скрутно, Володя і вирішив зателефонувати брату, щоб той віддав борг.

Сергій почав просити, ще трішки почекати, що їм також важко. Володя змирився, але ввечері від Віки, дружини Сергія, прийшло повідомлення.

– Ти б стидався. Брат називається. Нам зараз також важко, а тобі гроші подавай. Ти краще кажи своїй Олені, нехай свою “спідницю” з дивана підіймає, сина в садок оформлює, і йде на роботу. Чого вона досі дармує?

Я коли прочитала, мені не по собі стало. Сину лише рік минув, а ще він в той час хворів, ми з лікарень не вилазили, а вона мені таке каже. Було неприємно, але я вирішила бути мудрішою і промовчала.

І ось зараз, коли з того часу пропливло стільки води, до неї її слова вернулися бумерангом.

Дзвонить недавно до Володі мама і каже, що Сергій не сміє у брата просити, але їм потрібно позичити гроші, бо настали важкі часи, він роботу втратив, а зарплати Віки не хватає.

Чоловік вирішив не дзвонити до Сергія, зробив вигляд, що нічого не знає, а я таки Вікторії написала.

Річ в тім, що у Віки є дочка Наталя (дочка її від першого шлюбу. Спільних дітей в них з Сергієм немає). На даний час їй двадцять років. Навчання вона закінчила, але на роботу Віка її не пускає, бо ще наробиться.

Читайте також: В мене шикарний будинок, на подвір’ї бруківка і все засаджено квітами, але я заздрю “білою заздрістю” подрузі, яка живе в маленькій дерев’яній хатинці. Річ в тім, що я в невістках, а вона в себе дома. Просто Мар’яна живе в своє задоволення. Мама зранку її не будить, а тихенько йде на кухню і готує сніданок. Я ж повинна стати не пізніше свекрухи. А в той час, як я збирала гроші на новий дах, моя подруга пів світу об’їздила

Я і написала, щоб Наталя свою “спідницю” з дивана підняла, і йшла вже на роботу, і буде їм легше. Віка сильну образу тепер на мене має… Бо чого я до її дитини пристала…

Так дивно в її голові все виходить, то я з малою дитиною мала на роботу йти, а її дочка не заміжня, але та її шкодує.

Та я знала, що карма наздожене їх…

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua