Коли Світланка подзвонила вся в сльозах, я примчала до неї того ж дня. Виявилося, що мій зять окрім дружини мав ще одну дамочку на стороні. Все в них закрутилося, ще коли дочка була при надії. Квартира ж то Дениса. Забрала я дочку з онуком до себе. Дивитись на Світланку було важко, ось я і подзвонила свасі, щоб направила сина в правильне русло. Я ж не знала, що вони за люди.
Не розумію, як такою можна бути? І чому життя так повторюється?
Не пощастило мені в сімейному плані. Кар’єру маю непогану, друзів теж, родина хороша, а ось про сім’ю згадувати без сліз не можу.
Одного дня зустріла я Степана. Чоловік майже на 7 років старший від мене. Хоч і спілкувалася я з однолітками, але саме Степан мене підкорив своєю турботою. З ним мені було добре. Час швидко минав, настільки швидко, що менше ніж за рік і ми вже планували весілля.
Моя мати мене тоді відмовляла, казала, що варто почекати хоча б ще один рік. Але я була дуже впертою, я думала, що добре знаю Степана і немає сенсу чекати ще. Та вийшло, що насправді я знала тільки маску того хлопця, який майже рік був поруч.
За місяць до весілля, ми зі Степаном в його селі збирали ягоди. Не пам’ятаю, за що конкретно почали сваритися, але в кінцевому результаті наречений показав свою “силу”. Я відразу ж зібрала речі і першим же поїздом поїхала додому.
Степан приїхав, просив вернутися, казав, що більше ніколи такого не буде і я йому повірила. Молода була, любила.
Зрозуміло, що спочатку все було добре. Наречений був просто ідеальним, подарунки, увага. Все було навіть краще ніж до того. Після весілля ми хотіли дитину, але майже рік це в нас не виходило.
Але яким же щастям було коли нарешті, я дізналася, що чекаю дитинку. Всі дев’ять місяців минали добре, під моїм серцем була дівчинка. Я неймовірно була рада цьому. Все було добре.
І ось я приїхала додому до Степана. Маленька дитина плакала. Десь за декілька днів терпець мого чоловіка закінчився і в нас спалахнула “буря”.
І знову вибачення, і знову я все пробачаю.
Не буду розказувати всі ці випадки, бо це все потягне і ще на одну історію.
Єдине, що скажу, наші стосунки дуже зіпсувалися. Я більше не вірила обіцянкам чоловіка, але і піти не могла.
Дітей я від Степана більше не мала, та це і на краще.
Коли ж Світланка була мала я всю себе в неї вклала. Від Степана я відсторонилася. Мені він був огидний. Чоловік здавався більше на співмешканця, а ніж на кохану людину.
Якось так сталося, чоловік у віці 51 року відправився на небо. І якщо чесно сказати, то перша моя реакція буда: нарешті я хоч трохи поживу. Для родичів я зіграла жаль на прощальній церемонії, але по-справжньому за чоловіком не жаліла ні дня.
Я іще повна сил, почала насолоджуватися життям із найкращою людиною в моєму житті – це моєю донькою.
Звісно, що я хотіла аби моя донька не повторила мою долю і надіялася, що в неї буде хороший чоловік. Світлана довший час не хотіла і думати про хлопців, думаю, це все через приклад батька. Але в якийсь момент дочка почала зустрічатися з Денисом.
Чудово в них все було. Ну принаймні при мені вони не сперечалися. Час минав, донька з Денисом десь за три роки відгуляли весілля. Я до них не лізла, але якщо треба було то допомагала чим могла.
Десь за пів року Світланка повідомила, що чекає дитину. Тоді були щасливі всі, я частенько стала приїздити, і допомогти по дому доньці.
Після дев’ятьох місяців очікування здоровеньким народився онучок. Хлопчика назвали Богданом.
Все в доці з чоловіком було добре, аж до моменту однієї “бурі”. Донька подзвонила заплакана. Виявилося Денис почав зустрічатися з якоюсь іншою жінкою.
Все це, як виявилося, почалося ще в той момент, як дочка носила під серцем дитя.
Денис замучився жити на дві сім’ї віддавши перевагу не моїй Світлані, а жінці “на стороні”
Оскільки жили вони в його квартирі, дочка з онуком переїхала жити до мене.
Я телефонувала сватам, просила вмішатися, що дитині потрібен батько, але вони якісь, як не від світу цього.
– Раз син так вирішив, значить так має бути.
Я того так боялася, але дочка йде моєю дорогою. Не знаю навіть, як їй допомогти.
Що робити в цій ситуації? І чи варто?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!