fbpx
життєві історії
Коли у чоловіка занедужала мама, він став просити мене з дітьми, а їх в нас троє, переїхати в його великий будинок. З одного боку я хотіла, а з іншого мене тримав біля себе тато зі своєю господаркою. Мама працювала в місті, тому без моїх рук все б пропало. Та вийшло так, що замість сімейного щастя я маю: корови, гуси та качки. Я б хотіла все повернути назад, та, на жаль, це неможливо

Коли у чоловіка занедужала мама, він став просити мене з дітьми, а їх в нас троє, переїхати в його великий будинок. З одного боку я хотіла, а з іншого мене тримав біля себе тато зі своєю господаркою. Мама працювала в місті, тому без моїх рук все б пропало. Та вийшло так, що замість сімейного щастя я маю: корови, гуси та качки. Я б хотіла все повернути назад, та, на жаль, це неможливо.

Сама я родом із маленького села на Чернігівщині. У моїх батьків нас було троє дітей. Я була найстаршою дочкою, ще у мене є брат Андрій і сестра Надійка.

Першою вийшла заміж я, за хлопця із сусіднього села, але жити ми вирішили з моїми батьками.

Через рік в нас народилась донечка, сім’я в мене, як ви розумієте, велика. Чоловік мій був дуже лінивим до роботи, постійно лежав на дивані коли всі дружньо працювали.

Робота в нього була така, що приносила малий дохід, вистачало лише на підгузки дитині, шукати якийсь додатковий підробіток чоловік не хотів, а згодом ще й почав заглядати до чарочки.

Таке життя поряд з ним ставало нестерпним, Антон часто зчиняв “бурі” з нічого. Тому мої батьки наполягли на розлученні.

Років п’ять я виховувала донечку сама. За цей час мій брат і сестра створили свої сім’ї і пішли жити окремо.

Так я і залишилась жити з батьками. Тримали ми чималу господарку, а це кури, кролі і корова. Майже всім займалась я з татом, мама ще їздила до роботи.

Через якийсь час я зустріла Івана, він не тільки зробив щасливою мене, а й прийняв мою донечку за рідну. Згодом в нас народилась ще одна донечка, а через два роки і синочок.

Жили ми з моїми батьками, адже вони не хотіли мене відпускати від себе, хоч і в чоловіка був величезний свій будинок в якому жила лише його мати.

Пізніше мама мого чоловіка занедужала, він постійно їздив до неї, то повертався і знову їхав. В мене були такі думки переїхати до чоловіка, та батьки сильно відмовляли мене від цього кроку, а я розуміла чому, адже господарка, татові буде важко без мене, а мама завжди на роботі.

Читайте також: Якось заскочив син перед роботою в літню кухню, а в нас каша гречана, котлетки і салат з огірків, помідорів. Тому аж очі відкрилися. Та ясно, Ігор голодний. Я нагодувала, а після пішла до Лілі, щоб пояснити, що в сина можуть бути через таке харчування проблеми, що так не можна. – Зранку треба каші їсти! Вари вівсянку чи якусь іншу. Бережи свого чоловіка! А вона мені каже, що не звикла рано щось “важке” їсти. То виявляється, канапки з кавою не важкі, а каша – важка? 

Ця вся ситуація тривала три роки, а потім я дізналась, що чоловік має іншу жінку і вона від нього чекає дитину. Чому все саме так в моєму житті?

На сьогоднішній день я сама виховую своїх дітей, і хоча чоловік підтримує мене фінансово, та морально мені дуже важко…

Замість того, щоб обрати для себе щастя, обрала допомагати батькам з господаркою…

Воно мені треба було?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!

You cannot copy content of this page