fbpx
Замальовки словами
Коли вона перестала любити зірвані квіти?.. Просто однієї миті стало нестерпно боляче від споглядання зрізаної краси у вазі, яка повільно, в муках гине, віддаючи останнє – пахощі свого життя… А він же не знав, він хотів всі квіти світу – дощем веселковим до її ніг…

Всміхайся

Коли вона перестала любити зірвані квіти?..

Просто однієї миті стало нестерпно боляче від споглядання зрізаної краси у вазі, яка повільно, в муках гине, віддаючи останнє – пахощі свого життя…

А він же не знав, він хотів всі квіти світу – дощем веселковим до її ніг…

Вони йшли вулицею незнайомого міста, чисті й нові, як діти, з широко відкритими назустріч новому очима.

Їх приманив затишок маленької кав’ярні, вона весело побігла вперед, у розчинені двері, а він затримався: на тротуарі привітна літня жінка продавала ромашки.

Вона зупинилася й обернулася – де ж ти? – і душу залив сірою хвилею розпач: не хочу, не хочу, не хочу!

Відчайдушно замахала за спиною продавчині руками, але пізно, він вже дістав гроші з гаманця, дивиться на її рухи, та не чує. не розуміє, про що вона мовчки благає.

Читайте також: – БОЛЯТЬ, РІДНЕНКА, ТРОХИ, – ВІДПОВІДАЄ БАБУСЯ НАСТЯ 4-РІЧНОМУ ЛЮДЕНЯТІ І СТИХА, ТАК, ЩО ДІВЧИНЦІ ЗДАЄТЬСЯ – ШУРХОТИТЬ У ЛИСТЯЧКУ ВІТЕРЕЦЬ, ДОДАЄ: – А КОЛИСЬ, ВАРЮ, В ДАЛЕКОМУ-ДАЛЕКОМУ ДЛЯ ТЕБЕ «ЗАВТРА», ТИ ДІЗНАЄШСЯ: НАСТАЄ ЧАС, КОЛИ ПІДГАНЯТИ ХВИЛИНИ ВЖЕ НЕМА НАЩО…

А розрахувавшись, він простягнув букетика спантеличеній від нежданої приємності тітонці.

Він же, як і та, що чекала на порозі кав’ярні, був щасливий: бо жив її посмішками.

А зрізані квіти не посміхаються.

Автор: Альона Мержевська, зі збірки «Босі світанки»

facebook