Батько з матір’ю прожили все життя душу в душу. Ну, їхнім дітям так здавалося. Завжди поруч, завжди разом, не сварилися. Вийшли на пенсію, переїхали за місто все гаразд. Будиночок, річка, природа. Діти із сім’ями на всі вихідні, канікули, відпустки до них – дружна сім’я.
І ось 19 грудня, коли вся сім’я зібралася у батьків будинку, батько був надто напруженим. Загадково посміхався та обіцяв усім сюрприз.
Діти, онуки та й дружина усміхалися, але раділи в очікуванні чогось цікавого.
Коли всі сіли за стіл, привітали зі святом, вручили подарунки, підвівся батько і попросив слова. Він сказав, що був щасливий у цій сім’ї всі ці роки, що йому дісталася гарна дружина, що вони виростили добрих дітей, онуки ось народилися.
А тепер він вирішив, що настав час щось у житті міняти. І він повідомляє, що йде із сім’ї. Він закохався і хоче бути щасливим. І йде він сьогодні, речі свої вже зібрав.
На розлучення подасть сам, на розподіл майна теж. Якщо дружина хоче поділити все без скандалу та суду, то будинок треба продати, а гроші навпіл. Поки всі сиділи, відкривши рота, батько підвівся з-за столу швидко вийшов. За кілька хвилин почули, як завелася його машина.
Розлучення пройшло важко. Мати плакала, діти нічого не розуміли, батько вимагав продати будинок і навіть відмовлявся від грошей за свою частку від дітей.
Мотивував тим, що не хоче, щоб чужа жінка жила у його оселі. Хай краще чужим відійде.
Будинок, зрештою продали, батько забрав свою частку, сказавши, що ще добре поділили, забираючи лише половину, міг би й більше. Після чого поїхав до свого нового кохання.
Матері купили квартирку ближче до сина, щоб міг доглянути її якщо що. Розлучення підкосило літню жінку, вона почала хворіти, швидка швидко запам’ятала її адресу. Лікарі часто пропонували госпіталізацію, підлікуватися.
Але все тягла і тягнула вона з цим. У результаті забрали її прямо з магазину. Діти сиділи в палаті по черзі, мати прийшла до тями і попросила їх покликати батька.
Син зателефонував батькові. Але той приходити до чужої йому людини відмовився. Сказав це не цікаво. За три дні жінка тихо пішла уві сні.
Батько на прощання не прийшов. Сказав не розуміє, навіщо йому це треба — він уже про все забув. «У мене нове життя».
І життя було справді новим. Кошти за свою половину будинку він витратив на квартиру новій жінці. Ремонт, поїздка до моря та й так по дрібниці порадіти.
Щоправда, розписатися вони не встигли. А за місяць, коли не стало колишньої дружини і до нього прийшла хвороба. А жінка, з якою він жив забирати, його відмовилася з лікарні.
Сказала, що він їй ніхто і вона сама у віці, і доглядати лежачого ну ніяк не може. І взагалі, у нього діти є. І в день виписки вона оплатила перевезення саме до цих дітей.
Вже більше року, чоловік лежить у квартирі сина. За ним доглядають, годують, напувають, миють. Мабуть, хотіли б багато чого йому сказати — та марно це. Він нікого не впізнає і не каже.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
