fbpx

Коли я був зовсім маленький, то майже не звертав уваги на різні думки родичів з цього приводу. Нарешті поцікавився: у чому ж річ? І бабуся розповіла мені історію “дивного” дерева в нашому чудовому саду. Виявляється, що майже весь наш рід починався з цієї берези. Я так повірив у цю історію, що у своєму домі обов’язково посаджу таке ж дерево “щастя”

Кожного року через це у нашій сім’ї були різні думки. Коли я подорослішав, то вирішив дізнатись, чим же так важлива береза на нашому подвір’ї. Коли бабуся про все мені розповіла, я остаточно вирішив – коли побудую свій будинок

Я живу майже в центрі міста. Правда, це не центр, яким його вважає більшість жителів, але дійсно географічний центр – так каже мій тато, а я йому вірю. І в цьому самому географічному центрі розташований наш невеликий будиночок із садом, таким же старим, як будинок.

Усе в саду, як належить: дві яблуні, два вишневих дерева, одна груша, дві сливи і… одна величезна стара береза. Я не пам’ятаю жодного року, щоб хто-небудь із дорослих не заводив би розмови про те, що час її спиляти, зрубати тощо. І щоразу хтось із родини обов’язково заперечував, причому дуже наполегливо.

Коли я був зовсім маленький, то майже не звертав уваги на ці суперечки рідних. Нарешті поцікавився: у чому ж річ? І бабуся розповіла мені історію “не фруктового” дерева в нашому саду. Виявляється, що майже весь рід наш починався з цієї берези.

Ще прадід із прабабусею, будуючи дім, посадили три берези, що піднімалися так швидко, росли так красиво, що всі сусіди заздрили хазяям, хоча ще навіть жодного яблучка в саду не виросло. А під час війни дві берези пропали, обидві були пошкоджені осколками.

Наша родина дуже переживала, тому що усі звикли вважати ці три берези символом благополуччя і щастя всіх, хто мешкав в цьому будинку. І ставилися особливо уважно до єдиної, ще дуже красивої берези, яка залишилася.

Але роки йшли, не стало моїх прадідів, постаріли бабуся з дідусем, і, на жаль, постаріла береза: почали всихати гілки, зараз вона виглядає якоюсь літньою і вже не прикрашає сад і двір. Але розстатися з березою поки що ми не наважуємося: раптом із нею піде все добре і гарне, що є в нашій родині.

Ось така наша сімейна історія. Я колись обов’язково побудую свій будинок, і по саду будуть бігати наші з дружиною дітки і… обов’язково буде береза, і не одна…

Передрук без посилання на ibilingua – заборонено!

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page