iBilingua

Я розумію, всім під час недуги не легко. Однак це не привід грубіянити і говорити в наказовій формі до своїх близьких. Коли мій чоловік “злягає”, він поводиться в сто разів гірше дитини. Довго я мовчала і догоджала, але одного разу таки не стрималася.

Ми з чоловіком В’ячеславом одружені шість років. Він мені дуже подобається, і я б не проміняла його ні на кого іншого.

Його єдина проблема полягає в тому, що коли він занедужає, він поводиться так, що хоч з хати тікай. Варто просто застудитися, і В’ячеслав вже інша людина.

В’ячеслав щось “підхоплює” близько трьох разів на рік. Неважливо, чи це застуда, чи щось серйозніше, він завжди поводиться так, ніби ось-ось повинен мене покинути і полинути на небо.

Він майже не встає з ліжка і постійно видає дивні звуки. І крім того, він починає мені наказувати. Він хоче, щоб я бігала навколо нього, як служниця, чи медична сестра.

Щоразу одне й те саме.

– Людмило, принеси, будь ласка, серветки. Ти не звариш мені чаю? Я хотів би випити хорошого курячого бульйону з домашнім макарончиком, тоді я б точно почувався краще, – кидає він мені виклик.

А я завжди слухняно терплю, тому що розумію, що він погано почувається, і якщо я можу про нього піклуватися, то з радістю це зроблю.

Тиждень тому В’ячеслав знову зліг. Не знаю, горло це було чи застуда, але я з самого початку знала, що буде. Знову з’являється В’ячеслав, якого потрібно доглядати, щоб той швидше одужав. Я була до цього готова.

Але наступного дня після В’ячеслава я теж стала себе погано почувати. Мені було дуже погано, особливо в перші дні. У мене тріщала голова, і всю викручувало. Я трималася з останніх сил.

Коли я ледь підійшла до ліжка і акуратно прилягла, В’ячеслав навіть не дав мені очей стулити і одразу запитав, чи не зварю йому трав’яного чаю. Дуже вже йому хотілося.

– Невже ти не бачиш, що я також ледь на ногах стою? Мені потрібно хоч трішки полежати, – сказала я йому, і він затих.

Після двох годин неспокійного сну, коли я намагалася добре спітніти, В’ячеслав знову мене здивував.

– Не могли б ти сходити в магазин? У нас закінчується імбир і лимон, – запитав він мене.

І тут я не стрималася у висловлюваннях.

– Ти знаєш, що я теж погано почуваюся? Ти і сам міг би подбати про мене і про себе. Тобі ж вже краще, можеш і сам в магазин сходити, – розсердилася я.

Читайте також: Коли я в загальному коридорі пилосила, зі своєї кімнати невістка сонна вискочила, і попросила відкласти цю шумну роботу на декілька годин. Буцімто я їй спати заважаю. Я ж їй нормальною мовою сказала, що всі люди прибирають в першій половині дня, а в другій я також хочу відпочити перед телевізором. До того ж в третій годині починається мій улюблений фільм. Прийшлося до сина дзвонити, так вона мене засмутила

В’ячеслав замовк і пішов до супермаркету сам.

А як ваші чоловіки переживають такі моменти?

Чи то тільки мені такий “ніжний” попався?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua