Коли я прямим текстом натякав Вероніці, що хотів би, щоб вона підвищила зарплатню, то начальниця сумним тоном прояснювала, що з цього бізнесу вона нічого не має, і якби не її чоловік, то вона б давно по світу з простягнутою рукою пішла. Якщо чесно, я їй повірив. Але одного разу я випадково “забрів” на її сторінку в одній соціальній мережі. Вже за тиждень я звільнився, перед тим відкривши очі співробітникам
Скажу на початку, що я не проти соціальних мереж. Це чудові площадки, без яких багато хто не уявляє життя. Вони інформують нас, надихають і завдяки їм легко зв’язатися не лише з конкретним бізнесом, музеєм чи кафе, а й з колишнім однокласником.
Але я знаю з власного досвіду, що особливо з особистими профілями слід поводитися дуже обережно. Вони часто говорять про нас більше, ніж нам би хотілося.
Крім того, це вже звичка, що значна частина постів має схожий намір, а саме хвастощі. Іноді нормально, іноді смішно, а іноді навіть у такій формі, що може скоріше зашкодити автору. Зрештою, це траплялося і з моєю начальницею.
На той час я ще навчався, але через брак грошей відчайдушно шукав і роботу. І ось я почав підробляти в одній компанії.
Мені робота сподобалася, і я знайшов себе.
Тільки вся ця справа мала головну заковику. Це була діяльність для символічного заробітку, якого вистачало щонайбільше на сніданок у кращому фаст-фуді. Проте власниця компанії Вероніка була непохитною, коли я просив її про додатковий “аванс”.
Наскільки я знаю, вона завжди так чи інакше платила всім, хто для неї “творив”, але ніколи не забувала підкреслити, що не може дати більше, тому що у неї погана ситуація з грошима. Вона навіть пояснила мені, яка вона щаслива, що принаймні у її чоловіка є фінанси, бо інакше вона б опинилася під мостом.
Я не знаю, як інші, але співчуття опанувало мій розум. Я не відповідав, я не вивчав, скільки правди в її історії, я просто працював і отримував за це копійки.
Але потім стався головний перелом. Я ніколи не був дуже активним у соціальних мережах, хоча завів їх для кращого спілкування з оточуючими. І іноді відвідував їх.
Тоді була ніч, і мене зацікавила низка дописів. Дивився, дивився, коли побачив особистий профіль своєї начальниці. Я не втримався і відвідав його. Чому ні? Але настав подив. Я прогортав тексти та фото, а потім лише нерозуміючи, що відбувається, похитав головою.
На одній світлині вона сиділа в розкішному кафе столиці з дорогим шарфом, повним гігантських монограм відомого модного бренду, а на столі у неї зухвало лежала сумочка вартістю тисячу, а то і дві доларів. В руках вона тримала гаманець вартістю п’ятдесят тисяч.
При цьому ніщо з цього не було схоже на підробку. Її розкішний автомобіль теж здивував. Хоча вона сказала нам, що керувала Ланосом, у соцмережах написала інше. Але в яку б гру вона не грала зі своїми фоловерами, зі мною так не вийде.
Минуло кілька днів з того моменту, і я поступово дізнався, скільки людей вже розірвали зв’язок з Веронікою, а деякі навіть лаяли її. Неважко було здогадатися чому. Очевидно, не я один зайшов на її зухвалий профіль, хоча вона не додавала в друзі людей, які на неї працювали.
Те, як вона переконувала нас у своїй бідності, сильно відрізнялося від її життя в соціальних мережах.
Після цього я почав шукати іншу фірму для підробітку, і не з чуток знаю, що за мною пішло багато людей з офісу.
Я ж першим ділом коли прийшов в офіс, показав всім співробітникам справжнє обличчя Вероніки…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні