Коли Юля побачила в якому стані знаходиться чоловік, то скривившись ступила два кроки назад, а потім ледь вимовивши сказала: “Вибач, але в свої 25 я не готова доглядати за таким, як ти. І взагалі, мені пора збирати речі, Туреччина чекає. Не хочу, щоб гроші пропали”. В цей час Степан і згадав свою ніжну Квітославу
Квітослава залишилася одна ще зовсім маленькою. Хто її батьки до сьогодні ніхто не знає. Все що відомо, це те, що в теплий липневий вечір її, одягнену в бідненький одяг, привезли до дитячої лікарні. Лікарям так і сказали: “Квітку вам привезли!” Так і стала вона Квіткою. Батьків шукали, але не знайшли.
Потім був будинок малятка, після дитячий будинок. Квітку любили всі працівники дитячого будинку. Вона була зухвалою, але чесною і справедливою. На таких дисципліна тримається.
Дитячий будинок знаходився в невеличкому селі.
Діти часто допомагали колгоспу. То яблука збирали, то цибулю і моркву вибирали, капусту і картоплю перебирали і свій дитячий будинок провізією забезпечували.
Квітославі дуже подобалася сільська робота. Вона навіть на ферму з величезним задоволенням з подружкою, де її мама працювала, бігала.
І не було в селі поділу на дітей домашніх і дитбудинківських. Всі були сільськими дітьми. Всі ходили в один дитячий садок, в одну школу, на одні танці. Іноді діти з такого будинку ночували у сільських друзів, коли ремонт який або ще щось трапилось в дитячому будинку, то сільські без проблем розбирали дітей по домівках. Сільські люди та колгосп часто допомагали дитячому будинку.
Дружно жили, весело. А як інакше? Тут так було прийнято, коли в школу привезли і розмістили перших худих і голодних 60 дітей. Так і залишився на цьому місці дитячий будинок на 60 дітей.
Таких сільських діточок рідко удочеряє або всиновлювали. Жили вони дружно і весело, йшли в доросле життя і заміж з цих стін, а потім допомагали, приїжджали в гості… Велика і дружна сім’я.
Квітослава теж закінчила тут 8 класів і поїхала вчитися в сільськогосподарський технікум. Закінчила з відзнакою, повернулася в село. Потім був заочний інститут і робота на фермі. На третьому курсі стала завідуючою величезного тваринницького комплексу. Під час сесії познайомилася з чоловіком. Він був розлучений, дітей від попереднього шлюбу не було. Степан був старше Квітки на 13 років. Ґрунтовний, серйозний чоловік, красивий і розважливий.
Квітка подумала і вирішила, що з ним можна сміливо будувати сім’ю, але на переїзд в його радгосп відмовилася. Там жила його перша дружина, з якою не хотілося ні знайомитися, ні перетинатися. А тут у неї робота, посада, будинок, нехай маленький і колгоспний, але дуже хороший і затишний. Тим більше, що голова обіцяв, як тільки у Квітки з’явиться сім’я, колгосп побудує їй велику хату.
Квітослава вийшла заміж, голова дотримав слова, а Степан став головним зоотехніком колгоспу.
Час минав. Один за іншим у Квітки і Степана народилося троє дітей: старший син і дві дочки.
Міцна та дружна сім’я була на заздрість всьому колгоспу.
А потім Степану запропонували посаду головного зоотехніка району. Він погодився. До райцентру якихось 20 км, а на машині це не відстань. Рік Стьопа працював в райцентрі, щодня їздив додому, вів господарство, обожнював родину, цікавився успіхами дітей, а потім щось сталося.
Став затримуватися довго на роботі, попросив квартиру у начальства, став додому приїжджати рідше або на вихідні. А згодом Квітослава дізналася, що у її чоловіка роман з молоденькою агрономшею.
15 років шлюбу пішли в нікуди. У 40 років Квітослава залишилася з трьома дітьми, але оптимізму не втратила.
Чоловікові зібрала речі і відправила у вільний політ.
Дуже переживала, плакала потайки, дітям розлучення батьків теж дався нелегко. Але Степан так вирішив. Вік такий… Сивина в бороду. Його новій дружині було 25…
Щастя було не довгим. У молодої дружини на умі танці, наряди, розваги. І як не просив Стьопа молоду дружину зменшити обороти, вона була невблаганна. А йому все частіше хотілося спокою і затишку.
Одного разу серпневого ранку Степана прямо з роботи забрала швидка.
Молода дружина, побачивши чоловіка з перекошеним обличчям і невиразною промовою, поспівчувала, що вони не зможуть разом поїхати на відпочинок, покотила в Туреччину. Вона не збиралася міняти відпустку на море на памперси, качки і догляд за немічною людиною.
Степан попросив медсестру зателефонувати Квітці.
Та прилетіла з домашніми пиріжками і смачною їжею вже на наступний ранок. А через день приїхали і діти. Син все ще сердився на батька, що мама все пробачила йому.
Після лікарні Стьопу забрала Квітослава. Діти пробачили батька. А Квітка? Квітка не могла вчинити інакше. Вона дуже любила свого сивочолого чоловіка.
Степан швидко йшов на поправку, відновився і через три місяці вже працював. Зі своєю молодою дружиною розлучився. Вона йому нерви ще похитала.
Сьогодні Стьопи вже немає з нами. Він пішов з життя через тиждень після весілля молодшої дочки.
Квітослава живе в цьому ж селі, щоліта зустрічає дітей і онуків на канікули, пишається своєю родиною, а витівку Степана навіть не згадує.
Для чого ворушити минуле. Що було те минуло… Любов завжди перемагає…
Автор – Віра Л.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття, поділіться з друзями на facebook
