Колись мої батьки мало не зруйнували мій шлюб. Зі своєю дружиною Кароліною ми одружилися зовсім ще молодими студентами. У моїх батьків велика квартира, а у мами Кароліни – зовсім маленька.
Ми замислювалися над тим, де будемо жити, поки доучуватися. І мама Кароліни і мої батьки кликали до себе. Але я наполіг на тому, що ми повинні жити з моїми батьками.
Я дотримувався принципу, що чоловік приводить додому наречену і дружину, а ніяк не навпаки.
Стали жити з моїми батьками. І дуже скоро про це пошкодували.
Я бачив, як моя мама чіплялася до Кароліні з будь-якого приводу: «Ти неправильно гладиш сорочки. Готуєш якось без душі, зовсім несмачно (хоча мені подобалося). Багато витрачаєш води. Довго світло не вимикаєш».
І так постійно. Мама часто казала моїй дружині, що вона нікчемна господиня. Кароліна терпіла і мовчала.
Я став просити свою матір не втручатися в наші відносини, сказав їй, що мене моя дружина влаштовує у всьому і не їхня це справа, яка вона господиня.
Попросив батька поговорити з матір’ю, але він сказав, що в цьому будинку мати господиня і нам потрібно прислухатися до її думки.
Кароліна плакала вечорами мені в плече, а я намагався її заспокоїти і просив потерпіти.
Але терпіти все-таки стало неможливо і Кароліна запропонувала мені, переїхати до її матері.
Я пообіцяв подумати. Але мої батьки поставили мені ультиматум: «Або ти розлучаєшся, а якщо переїдеш жити до матері своєї дружини, можеш відразу забути про нас! Подумай, інакше залишишся зовсім без нашої підтримки. Тобі потрібна інша дружина, а не ця, яка зовсім не поважає твоїх батьків».
Слова моїх батьків підштовхнули відразу мене до того, що потрібно від них з’їжджати і чим швидше – тим краще.
Тільки я запропонував Кароліні зняти квартиру і жити окремо від усіх. Не було ніякої гарантії, що в квартирі її мами не повторилося б того, що в моєму рідному домі.
Вона погодилася зі мною. Але для того, щоб зняти житло, мені довелося кинути на час інститут, щоб знайти роботу.
Вирішено, а значить зроблено. Я перевівся на заочну форму навчання і зміг поєднувати навчання з роботою, паралельно набираючись досвіду. Влаштувався на роботу і не на одну.
Цей рік був дуже важкий для нас. Але потім стало легше, коли Кароліна отримала диплом і стала також працювати. Згодом ми піднялися з нею і стали добре заробляти. Взяли квартиру і тепер хочемо подумати про дітей.
За весь цей час мої батьки так і не згадали про мене. Мені було, звичайно, дуже прикро, але я сподіваюся на те що, коли вони побачать онуків, то поміняють свою думку про нас.
А Кароліна завжди мені говорить, що я її опора і надія, який не кинув її і навіть пішов проти батьків. У нас в родині ми один за одного. І я ніколи не пошкодую про те, що зробив так.
Ми зі своєю дружиною – опора один для одного. Я знаю, що якщо б сталося навпаки, то моя дружина вчинила б також, пішла б зі мною в невідомість, наплювавши на думку батьків своїх.
Зате ми живемо і нікому нічим не зобов’язані. Все, що у нас є – зароблено нами.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
