Кожного дня, о шостій годині ранку, моя свекруха вривається в нашу з Денисом спальну, щоб помити вікно. Річ у тім, що квартира на першому поверсі, а вікна виходять на центральну вулицю міста. Ганна Гаврилівна працює в місцевій адміністрації, і зазвичай, всі співробітники проходять повз наші вікна. – Ви ж не хочете, щоб мене “носили в зубах”?
Я читаю тут історії про свекрух і невісток, і вони, зазвичай, видаються мене дуже смішними. Просто в порівнянні з моїм життям, це казки.
Я сама з маленького районного центру. Батьки з молодшим братом досі там живуть.
Під час навчання познайомилася я з Денисом. Він живе лише з мамою і в них трикімнатна квартира в центрі міста, і найголовніший нюанс – квартира знаходиться на першому поверсі і вікна виходять на головну вулицю.
Ще перед весіллям ми обговорили, що жити будемо в Дениса і його мами.
Я не заперечувала. До того ж, вже була з нею знайома.
Ганна Гаврилівна хороша на перший погляд жінка.
Вона мило мене частувала чаєм з фірмовими сирничками.
А ще, вона часто говорила, що завжди мріяла саме про таку невістку, як я.
Я ж в той час світилася від щастя, і навіть дякувала Богу, що буду мати таку хорошу свекруху.
Всю свою “проблему” вона виклала на тарілку з першого дня нашого спільного проживання.
Свекруха виділила нам найбільшу свою кімнату. Вона жила в меншій, колишній дитячій, а вітальнею ми користувалися всі разом.
Річ у тім, що свекруха працює в місцевій адміністрації секретарем.
В неї там багато знайомих і подруг. Вона в нас страшенна чистюля.
Щоб пройти до адміністрації, всі зазвичай проходять повз наш будинок і її співробітники також.
І ось, щоб її, як вона каже, ніхто в зубах не носив, їй з самого ранечку потрібно, як не завжди, то через день, перемивати вікна. І власне це вікно, що у вітальні і в нашій з Денисом спальні.
Кожного ранку, годинка шоста в нашій кімнаті відчиняються двері, а потім і вікно, щоб його швиденько протерти від пилу, який за ніч там осів.
– Ви, дітки, на мене не зважайте! Я швидесенько і в вашу сторону навіть не дивлюся!
Я спершу мовчала, але згодом мене це стало дратувати.
Вона порушує наші кордони, і думає, що це нормально.
Але коли Денис просить її це не робити, вона ображається, бо нам, бачте, байдуже, що про неї подумають співробітники.
Ось таке у мене життя. Так що, дівчатка, не у одних вас все погано, в мене ще “краще”.
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Містечко у нас невелике, всі знають одне одного. Я не заміжня, мені 26 років. Молодий чоловік років тридцяти. У симпатичному коричневому піджаку. Соромитися я не стала. Кавалер замовив собі якийсь коктейльчик і цілив його протягом усього вечора. Я ж попросила у офіціанта шашлик, гарнір, тарілку морепродуктів та морозиво. Погляд мого Олега з розслаблено закоханого став тривожним
- Три роки тому від мене пішов до іншої чоловік. Я з двома дітьми відмовилася від аліментів але залишилася в квартирі свекрухи. В цьому ж будинку живе нездоровий старший брат колишнього чоловіка. Вчора прийшла Антоніна Василівна. Або я зголошуся на її умову, або збираю з дітьми речі
- Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться
- І тоді мама покликала нас з братом на серйозну розмову. Вона змогла сплатити собі дорогу, а решту поділила між нами з братом. І поїхала на роки доглядати старих синьйорів. Наступного дня після того, як я дізналася, що чекаю дитину, мама оголосила нам з братом про те, що вирішила повертатися. Квитки вже куплені, тож чекайте, діти дорогі. І це була хороша ідея, що я не взяла з собою чоловіка, так він не побачив моїх сліз
- Я ще не заміжня, без діток. Кілька років тому виїхала з нашого селища на Херсонщині в Київ. А минулого року довелося забрати до себе в орендовану квартиру маму й тата, самі розумієте, чому. Вже сім місяців я віддаю батькам половину зарплати, а сама живу фактично у злиднях, більше немає сил