fbpx

Кожного вечора мої сусіди збираються під хатою на лавочці. Їхні галаси чути аж до мене. Там діти можуть таке “видати”, що голова йде обертом. Та річ в тім, що я побожна жіночка, і мені неприємно все це чути. Не раз я звертала їм увагу, та вони сміють і до мене рота роззявляти. Кажуть, що не бачать в цьому нічого поганого і для їхньої сім’ї це норма. Одного разу я не стрималася і до священики пішла. Я ж не знала, що це їх родич

Іноді важко пояснити материнську любов судячи за її вчинками.

Живемо ми в маленькому містечку поблизу кордону з Польщею. Сім’я в мене невелика, живу я з чоловіком і сином, будинок нам дістався від бабусі, та по сусідству поряд з нами живе велика сім’я.

Про них мені бабуся часто розповідала історії. Будиночок в них невеликий, та в будинку проживає десять осіб.

Бабуся розповідала, що сама старша жіночка їхнього сімейства, має дуже поганий характер, завжди любила людям “кісточки перемивати”, знецінювала інших, а своїх дітей вихваляла.

Живе з нею її дочка з зятем, а в них троє дітей. Дочка Галина, яка заміжня і має своїх троє, і сини Денис і Назар.

Галина спершу, коли вийшла заміж, то пішла в невістки, до мами чоловіка, в неї своя велика квартира.

Та постійно мама її перетягувала до себе, говорила не для невісток я тебе на світ приводила, так і одного дня вона з речами повернулась до дому.

А у Дениса і Назара були дівчата, та все не підходили під критерій, мами і баби. Ті постійно шукали недоліки у майбутніх невістках, а своїх хлопців возвеличували, наче вони два королі.

Так вони і запишені ходять по сьогодні, мабуть не народилась ще та жінка, яка б підійшла під їм на “смак”.

Ох і гучна та сімейка, кожного вечора збираються під хатою на лавочці. Їхні галаси чути аж до моєї хати. Там діти можуть таке “видати”, що голова йде обертом від цих словечок.

Та річ в тім, що я побожна жіночка, і мені неприємно все це чути. Не раз я звертала їм на це увагу, та вони сміють і до мене рота роззявляти. Сказали, що не бачать в цьому нічого поганого і для їхньої сім’ї це норма.

Читайте також: Місяць тому приїжджав до мене брат з сім’єю, вони проїздом були в місті. Ігор сказав, що мама може б і змирилася, що я привела на світ дитинку без чоловіка, а ось тато навіть слухати таке не хоче. Знаю, що Ігор зробив фото з Андрійком і вислав їй на вайбер. Я не знаю її реакції, але раз вона за два роки не змогла приїхати до свого онука, значить ми їй не потрібні. Важко жити з тим, що ні ти, ні твій син, не потрібен єдиній бабусі та дідусю

Я вже і до місцевого священика ходила, та він сказав, що кожен буде сам відповідати за свої слова і не звертати уваги. А пізніше я дізналась, що він їх близький родич, а діти Галини прислуговують в церкві.

Можливо ви мені дасте розумну пораду, як донести до сусідів, що в такому середовищі неможна виховувати молодь?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!

You cannot copy content of this page