Кращої жінки за мою свекруху Зою Олександрівну не знайти! Вона моя колишня свекруха, щоправда. Але це нічого не міняє і я хочу висловити їй щиру вдячність мамі свого колишнього чоловіка.
Спочатку я, як всі молоді гонористі невісточки, фиркала і мені щось там не подобалося, а зараз я можу з упевненістю сказати, що вона одна з небагатьох мені близьких родичів. Зоя Олександрівна замінила мені багато в чому маму.
Вона завжди і безвідмовно допомагала доглядати синів моїх, я завжди могла на неї покластися, вона нас у всіх фінансових труднощах кликала до себе жити зі всіма дітками, вона відкладала часточки зі своїх копійчаних пенсій і завжди щось дарувала онукам на всі свята, завжди дарували мені на день народження подарунки, але головне – свою увагу.
Зоя Олександрівна ставилася до мені як до рідної дочки, і дала мені материнську любов і турботу, вони зі свекром прийняли мене як рідну у 18 років, і під час наших конфліктів з чоловіком вона завжди була на моїй стороні.
Мама Максима, дізнавшись що ми розійшлися з її сином, жодного разу не дорікнула мені в чомусь і не підняла цю тему, вона, як і раніше, залишається моєю мамою, вона завжди запрошує мене до свого дому, пригощає своїми домашніми смаколиками.
Вона любить мою третю дитину, хоча малеча і не їхня, але вона благає її привозити, і плаче від радості коли довго не бачимося, а іноді ми провідуємо Зою Олександрівну всі разом: я, мій нинішній чоловік і троє дітей, всіх вона вважає рідними.
Я цим дописом просто хочу сказати про те, що свекрухи бувають кращими за рідних мам і про те, що я хочу висловити батькам колишнього чоловіка величезну подяку!
Я їм завжди буду всім, чим зможу, допомагати і за ними напевно дуже гірко тужитиму і плакатиму, якщо їх не стане, вони перші з людей хто став мені по-справжньому рідними.
Дівчата, жінки, мені одній так пощастило зі свекрухою? Чи буває так ще в кого? Просто цікаво почитати історії інших. Всім гарного вечора, затишку, миру й добра!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
