У мене є бабуся, яка вже давно хворіє і вже кілька років не встає з ліжка. Так вийшло, що турбота про неї лягла на мої плечі – я кожен день вранці і ввечері приходжу до неї.
Самі розумієте, ніякого особистого життя – не можу нікуди виїхати, навіть на тиждень відлучитися і то проблема. Крім моєї матері у неї є син, причому улюблений. Він живе в іншому місті, приїжджає раз на рік на пару днів. Його діти, природно, теж улюблені бабусині онуки, хоча бачить вона їх дуже рідко. До останнього часу вони нею взагалі не цікавилися, поки бабі Катерині не стало гірше.
Вже зрозуміло, що довго вона не протягне, і навколо неї почався нездоровий рух. Вуйко Микола став кожен день дзвонити, вже двічі навідувався за останній місяць, і кожен раз з дітьми, яких раніше практично ніколи не привозив. Дарують їй подарунки, та радіє, як дитина, а у мене серце стискається – адже ясно, для чого це все робиться. Всіх цікавить бабусина квартира, і мене теж (не буду лукавити).
За заповітом, якщо ділити її на всіх, то виходить якась дурниця. Я вважаю, що можу претендувати як мінімум на половину, адже вже майже три роки фактично є бабусиною доглядальницею.
Мама моя людина наївна, безвольна і слабохарактерна, її обвести навколо пальця – елементарно. А ось вуйко Микола точно намірився прибрати все до рук, і це видно неозброєним оком.
Раніше баба Катерина обіцяла квартиру мені, але ніяких документів не оформляла. А зараз вже заговорила, що Микола все розділить по справедливому і все таке інше. Схоже, залишуся я ні з чим, і ця думка не дає мені спокою. Прикро, стільки сил і часу витратила і залишуся біля розбитого корита, а вуйко Микола і його сімейство, палець об палець не вдаривши, загребуть собі всю спадщину.
Надію, що у мене все буде добре.
Миру та добра вам, дорогі читачі!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
