Лелека не прилітала до нас з чоловіком цілих два роки, тому коли ми все ж дізналися, що чекаємо малюка, були неймовірно щасливі. Зараз нашій принцесі пів рочку. Як тільки я оформила всі документи на виплати, і на карту поступили гроші, Денис оголосив, що це на нас з дитиною, в нього гроші навіть не просити. На всі мої аргументи, що це “копійки”, він розвертався і йшов в другу кімнату!
Мамою я стала лише півроку тому. І після цього моє життя перевернулося з ніг на голову. І я, і мій чоловік дуже довго чекали на появу первістка. І коли ми дізналися про цікавий стан, то були дуже щасливі. Боженька не посилав нам дитинку аж два роки, а тут така радість!
Тільки після появи малюка Денис став сам не свій. Він не хоче мені допомагати, не хоче підтримувати, постійно чіпляється і взагалі почав пригнічувати.
Нещодавно я якось примудрилася розбити його улюблену чашку, у якій знаходився вже холодний чай. Нічого особливого – побутовий випадок. Здавалося б, чого нервувати? Але Денис і тут вирішив зробити “бурю” з цього приводу. Цілий вечір він виховував мене, казав, що руки не звідти ростуть. А якби йшлося про дитину?
Бувало таке, що я з’їм його шоколадку. Так Денис зі мною три дні не розмовляв. Після того якщо я прошу його посидіти деякий час з дитинкою, поки сама чимось зайнята, так він знову ту шоколадку згадує і дорікає мені.
У магазин мені ходити не дозволяє, але сам завжди купує там лише те, що захоче, а не те, що я прошу. І якщо в будинку чогось не вистачає, то в цьому лише моя вина і ніяк не інакше.
Ванну я не можу нормально прийняти – тільки швидко під душем ополоснутися. Аргументує це тим, що вода нині дорога. А дитина довго не може залишатися без нагляду матері.
Якщо я хочу запросити до нас у будинок подругу, Денис обурюється. Хоча його немає до дев’ятої вечора. Адже після роботи він завжди їде до спортзалу. На вихідні він довго спить, а потім кудись вирушає. Я не знаю.
Мене це сильно злить. Я не можу зрозуміти, як із дбайливого чоловіка Денис перетворився на байдужу і абсолютно чужу людину. І все це пов’язано з появою дитини, яку він так хотів. Жодної підтримки та взаєморозуміння.
Розлучатись? Це завжди можна. Я продовжую працювати, хоч і в декреті. Бюджети у нас різні. Тільки на орендоване житло мені навряд чи вистачить. Як тільки я почала отримувати виплати на дитину, то чоловік одразу ж поділив наші бюджети. Незважаючи на те, що я його запевняла, наводила аргументи — не вийде на цю мізерну суму прожити мені з дитиною. Тільки він це навіть слухати не хоче.
Тепер він почав говорити про другу дитину. Що роки летять, ми не молодшаємо. І взагалі буде краще, коли діти рік за роком в сім’ї. Я ж після такого ставлення нічого не хочу. Залишається надія на те, що після другої дитини він трохи пом’якшиться, стане добрішим і лагіднішим.
А що ви порадите робити в такому випадку? Я в розгубленому стані. Навіть можна сказати, у пригніченому. Мені хочеться повернути наші колишні стосунки, якими я хвалилася до появи малюка. Але як це зробити?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
